Кітті штовхнула Норріса у руку.
— Ви, мабуть, уже чули плітки, правда? Про міс Пібоді та преподобного. Вони близькі, — Кітті додала, лукаво наголосивши, — дуже близькі.
Норріс поглянув з балкона на фатальну жінку, яка опинилася у центрі скандалу, і побачив скромно вдягнену леді у непривабливих окулярах з виразом сильної зосередженості на обличчі.
— Це Рейчел? Я не знала, що вона повернулася з Саванни, — сказала Кітті.
— Де?
— Сидить поруч із Чарльзом Лекевеєм. Тобі не здається, що вони...
— Не можу уявити. Чарльз має незвичний вигляд сьогодні, правда? Таке враження, що він нездоровий.
Кітті нахилилась уперед.
— Він запевняв учора, що його лихоманить. Можливо, він казав правду.
Гвендолін захихикала.
— А можливо, він просто не витримує Рейчел.
Норріс намагався зосередитися на проповіді преподобного Ченнінга, але це було неможливо через постійні балачки цих дурних дівчат. Учора ввечері їхнє піднесення видавалося чарівним, але сьогодні це просто дратувало його. Вони тільки й балакали про те, хто з ким сидить, яка дівчина була тупа, а яка — схиблена на книжках. Він раптом подумав про Розу Конноллі, вдягнену у дрантя і скручену від утоми на його підлозі, й уявив, які жорстокі речі могли б сказати про неї ці леді. Чи стала б Роза розкидатися словами з приводу сукні іншої дівчини або загравань священника? Ні, її турботи були найпростішими: як наповнити шлунок і сховатися від негоди — основні потреби будь-якої тварини. Звісна річ, сестри Веллівер вважали себе набагато більш цивілізованими тому, що вони вдягали чудові сукні і проводили вільний час недільного ранку на балконі у церкві.
Він нахилився до перил у надії, що його зосереджений вигляд стане сигналом для Кітті та Гвендолін припинити балачки, але вони просто стали розмовляти над його головою. Де Лідія знайшла цей огидний капелюшок? Ти бачиш, як Дікі Лоуренс увесь час на неї витріщається? О, вона повідала мені дещо вельми цікаве сьогодні вранці! Про справжню причину, чому брат Дікі так прагнув додому з Нью-Йорка. Виявляється, через молоду леді...
«Боже милосердний, — подумав Норріс, — чи існує такий скандал, про який ці дівчата не чули? Чи якийсь прихований погляд, який вони б не помітили?»
Що б вони сказали про те, що Роза Конноллі спала у його кімнаті?
Невдовзі, коли преподобний Ченнінг нарешті завершив свою проповідь, Норріс відчайдушно прагнув утекти від сестер, але вони вперто продовжили сидіти на місцях, стримуючи його, навіть коли парафіяни почали рухатися до виходу.
— О, ми ще не можемо піти, — сказала Кітті і смикнула його назад на лаву, коли він намагався підвестися, — звідси все набагато краще видно.
— Що видно? — спитав він роздратовано.
— Як Рейчел буквально вішається на Чарльза.
— Вона переслідує його з червня. Пам’ятаєш пікніку Вестоні? У сільському маєтку його дядечка. Чарлі просто втік до саду, щоб сховатися від неї.
— Чому вони все ще сидять? Гадаєш, Чарлі ще не втомився від неї?
— Можливо, він не хоче тікати, Гвен. Можливо, вона справді зачепила його? Як гадаєш, чи не тому він не приїхав до нас у березні? Вона вже тримає його у своїх пазурах!
— О, вони підводяться. Подивись, як її рука охоплює його... — Кітті не договорила. — Що це з ним відбувається?
Чарльз хитнувся від свого місця до проходу і схопився за спинку лави. Якусь мить він розгойдувався на ногах. Потім ноги перестали тримати його, і Чарльз повільно опустився на підлогу.
Сестри Веллівер одночасно відкрили роти і підхопилися з лави. Унизу панував безлад, парафіяни з’юрмилися довкола Чарльза.
— Дайте пройти! — крикнув Венделл.
Кітті перебільшено схлипнула і притиснула руку до рота.
— Сподіваюся, з ним нічого серйозного.
Невдовзі Норріс збіг униз сходами і проклав собі шлях крізь натовп. Венделл та Едвард уже схилилися над їхнім другом.
— Я у порядку, — бурмотів Чарльз, — справді, усе добре.
— З твого вигляду не скажеш, що добре, Чарлі, — сказав Венделл. — Ми послали за твоїм дядечком.
— Немає необхідності казати йому про це.
— Ти білий, наче простирадло. Лежи спокійно.
Чарльз простогнав.
— О боже, я ніколи цього не переживу.
Норріс раптом подивився на пов’язку, накладену на ліву руку Чарльза. Кінчики пальців, які виглядали з-під неї, були червоні й набряклі. Він став навколішки і потягнув за бинт.
Чарльз закричав і спробував забрати руку.
— Не чіпай її, — благав він.
— Чарлі, — тихо вимовив Норріс, — я мушу подивитися. Ти знаєш, що це необхідно.