— Це звучить як усім зрозуміла річ.
— Але його підняли на сміх.
— До його поради не прислухались?
— Його зацькували і вигнали з роботи. Зрештою, він впав у таку депресію, що його запроторили до психіатричної лікарні. Там він порізав палець і отримав зараження крові.
— Як Чарльз Лекевей?
Том кивнув.
— Іронія долі, так? Ось що робить ці листи такими цінними. Це історія медицини, яку власним пером написав один із найбільш видатних лікарів в історії, — він подивився через стіл на Джулію. — Ви ж знаєте, чому Голмс — герой американської медицини?
Джулія похитала головою.
— Тут, у Сполучених Штатах, він не чув про теорію бактерій Земмельвейса. Раніше ми мали такі самі епідемії пологової лихоманки, таку саму жахливу смертність. Американські лікарі звинувачували погане повітря чи поганий кровообіг, а інколи навіть такі сміховинні речі, як недостатня благопристойність панянок. Жінки помирали, і ніхто в Америці не міг з’ясувати, від чого, — він поглянув на лист. — Ніхто, доки не з’явився Олівер Венделл Голмс.
25
Сховавшись у куточку під ґанком, захищена від сильного вітру, Роза дивилася через лікарняне поле, не відриваючи погляду від вікна на горищі Норріса. Вона спостерігала вже кілька годин, але тепер опустилася ніч, дівчина не могла розрізнити силует його будинку на тлі інших споруд. Чому він не повернувся? Що, як він не повернеться сьогодні? Роза плекала надію на ще одну ніч під його дахом, ще одну можливість побачити його, почути його голос. Сьогодні вранці вона прокинулась і знайшла на підлозі монети, які він для неї залишив. Монети, які допоможуть зберегти Меггі нагодовану та в теплі ще тиждень. Замість платні за його щедрість Роза заштопала дві потерті сорочки Норріса. Навіть якби вона не була винна чоловікові, вона б з радістю полагодила ті сорочки, просто заради задоволення від доторків до тканини, яка торкалась його спини, тканини, яка знала тепло його тіла.
Дівчина побачила вогник свічки у вікні. У його вікні.
Вона пішла через лікарняне поле. Роза подумала, що тепер Норріс погодиться її вислухати. Він, певна річ, уже чув останні новини.
Вона рішуче відчинила двері й зазирнула всередину. Потім тихо ковзнула повз два поверхи, щоб опинитися на горищі. Біля його дверей дівчина зупинилась, її серце шалено билося. Через те, що вона бігла сходами? Чи тому, що вона була близька до нової зустрічі з Норрісом?
Вона поправила волосся, розгладила спідницю, але, навіть зробивши це, почувалась ніяково, бо всі зусилля були заради чоловіка, який би не подивився на неї вдруге. Навіщо йому дивитися на Розу після того, як він танцював з усіма тими вишуканими леді минулої ночі?
Роза мигцем бачила їх, коли вони виходили з будинку доктора Гренвілла і сідали у свої карети. Ті чарівні дівчата у шикарних шовкових сукнях, вельветових мантіях, з хутряними муфтами. Вона спостерігала, як недбало вони давали облямівкам тягнутися брудним снігом, але, ясна річ, вони не будуть відчищати ті плями. Вони не мусили проводити години, як Роза, схилившись з голкою та ниткою, шиючи при такому поганому освітленні, що одного дня її очі назавжди залишаться змруженими, наче вона вишила зморшки на власній шкірі.
Один сезон прийомів і танців — і бідолашні старі сукні відійдуть у минуле, даючи дорогу новішим стилям, більш сучасним відтінкам тканини.
Переховуючись у пітьмі біля будинку доктора Гренвілла, Роза помітила ту саму сукню, яку пошила власноруч із рожевого шовку. Вона прикрашала юну міс із круглим обличчям, яка хихикала весь час, поки йшла до карети. Чи таким дівчатам ви надаєте перевагу, містере Норріс? Тому що я не можу конкурувати з ними.
Роза постукала. Стояла з прямою спиною та піднятим підборіддям, коли почула його кроки, що наближалися до дверей. Раптом Норріс опинився перед нею, світло падало ззаду нього у темряву сходів.
— Ось ви де! Де ви були?
Вона знічено помовчала.
— Я гадала, мені краще побути деінде, поки вас немає вдома.
— Вас не було цілий день? Вас ніхто тут не бачив?
Його слова вразили її, наче ляпас по обличчю. Увесь день вона не могла дочекатися зустрічі з ним, а він ось так з нею привітався. Вона подумала, що він не хоче, щоб хтось дізнався про неї. Секрет, якого він соромиться.
Роза промовила:
— Я лише повернулася розповісти вам, що я почула на вулицях. Доктор Беррі мертвий. Його знайдено під Вест-Бостонським мостом.