Зі збірки
~ Час Мандрів ~
Режисер Наумов за всяку ціну хотів узяти інтерв'ю в Молотова, якому на той час був дев'яносто один рік. Режисер доручив своїй секретарці влаштувати зустріч, але та по кількох днях перемовин спромоглася тільки вмовитися про побачення на «Мосфільмі» з онукою Молотова. Незмінний міністр закордонних справ Сталіна був на пенсії, він ніколи нікому не давав інтерв'ю. Мало хто знав навіть, де він мешкає. Онука виявилася приязною мініатюрною жіночкою, віком під сорок років. Після тривалого обговорення кіно й важливості свідчень, які дозволили би відслонити завісу таємничості, що вкриває певні історичні факти, мова зайшла про Молотова і славетну конференцію трьох великих лідерів у Тегерані в супроводі їхніх міністрів закордонних справ. Для того, аби включити у свій фільм правдиві подробиці, Наумов конче потребував зустрічі з Молотовим. Переконана аргументами режисера, онука врешті-решт дала йому номер телефону й адресу свого діда.
Зустріч з онукою відбулася в п'ятницю вранці, а вже в другій половині дня Наумов подзвонив на телефонний номер, який від неї одержав. Йому відповіла жінка поважного, судячи з голосу, віку — імовірно, медсестра.
— Я режисер Наумов, — представився він. — Я хотів би поговорити з В'ячеславом Михайловичем.
— В'ячеслав Михайлович спить, — сходу відповіла жіночка.
— Коли я можу перетелефонувати?
— За годину-півтори. Однак поговорити з ним ви не зможете.
— Чому?
— Він не дає інтерв’ю…
— Я хотів би принаймні обмінятися кількома словами по телефону.
— Хоч би й погодився В’ячеслав Михайлович, це було б складно, бо він зле почувається.
— Подзвонити мені порадила його онука… Я спробую знову за годину-півтори.
Він справді перетелефонував. Йому відповів той самий жіночий голос.
— В’ячеслав Михайлович прокинувся?
Жінка відповіла дещо ніяково:
— Я спробую виступити посередницею. Ви говоріть до мене, а я до нього. Що Ви хочете, щоб я йому сказала?
— Що я знімаю фільм про Тегеранську конференцію й мені було б важливо зустрітися з В’ячеславом Михайловичем.
Жіночка відклала слухавку, після чого Наумов мусив тривалий час чекати на неї. Якоїсь миті він почув вигуки, сенсу яких, однак, не спромігся розібрати. То, безперечно, був голос жіночки, яка поверталася до телефону. Відтак розмова відновилася.
— В’ячеслав Михайлович згоден. Приходьте завтра вдень.
Наумов був наляканий несподіваним успіхом — зокрема тому, що мусив домовитися з онукою, щоб разом поїхати на побачення з її дідом.
О другій пополудні, у суботу вони виїхали з Москви і прибули в сільську місцевість, де розташувалася велика кількість урядових дач під охороною міліції. Вони проїхали контрольно-пропускний пункт і зупинили машину, де сказала онука — перед дерев’яним будиночком із мансардою. Фасад його був пофарбований у коричневий колір, так що двері зливалися зі стіною. Їх одразу провели в невеличкий передпокій. Онука запросила Наумова в маленьку кімнату, майже повністю зайняту квадратним столом, за яким на них чекав Молотов. Він був одягнений у світлу сорочку з брижами, які зазвичай лишає на одязі тривале перебування в шухляді. Онука сказала:
— Дідусю, цей товариш — режисер Наумов.
Молотов повернув до них обличчя, уже давно спотворене старістю: одне око напівзаплющене, край нижньої губи тікає від лінії верхньої губи — наче лице ось-ось скривить гримаса відрази. Старий дипломат почав підводитися, щоб потиснути руку гостеві. Наумов квапливо попросив його не турбуватися. Але Молотов не припинив своїх зусиль.
Розгорнулася жорстока й нескінченна боротьба немічної плоті, що прагнула піднестися над стільцем, до якого була припечатана. Уповільнене фільмування. Проте він спромігся підвестися й устояти на ногах. Він простягнув Наумову свою широку долоню, але тому здалося, наче він потискає щось на зразок тендітної і кістлявої лапи велетенського птаха. Молотов одразу рушив до невеличкої вітальні з диваном і маленьким старим телевізором. Онука сіла поруч з ним, а Наумов чимдуж почав голосно пояснювати, що змусило його домагатися цієї зустрічі:
— Вячеславе Михайловичу… дякую, що дали мені можливість обмінятися з вами кількома словами… Для мене це було б дуже важливо, якщо би ви дозволили зафільмувати ваші міркування на предмет Тегеранської конференції… оскільки є різні версії щодо того, чи була здійснена німцями спроба замаху на велику трійку лідерів… Як вам відомо, відповідних документів немає, тож ваше роз’яснення… Я можу сподіватися зняти його?