- Боксу?!
- Умгу. Жіночого боксу. Битву Тетяни Іванівни з Тетяною Петрівною. Загалом, блондинки, обляпані чорним шоколадом, будуть битися одна з одною. Під пивко це неймовірне видовище!
- Які ж ви всі чоловіки цинічні, - зронила Катя, на мить випавши з ролі.
- Ти погано думаєш про себе, Іванко, - нагадав я їй, ким вона є насправді.
- О, так, це цікаве видовище! - схаменулася вона.
- Та… не дуже. Уяви, як мене, тендітну, ніжну, і над усе, душевно вразливу, - наголосивши на останньому слові, я вилив черговий цебер холодної води, - гамселить якась прицюцькувата квазіморда! Звісно, можна і по-іншому. Іноді, показують боротьбу жінок в шоколаді. До речі, ти готова, тобто готовий битися зі мною в шоколаді?
Пауза.
- Я мала на увазі, якби ти була жінкою.
Я завмираю від тривалої паузи.
- Як жінка з жінкою?!
Почалося клювання. Коли «риба» клює, в мені прокидаються звірині відчуття мисливця. Головне захопити ініціативу, і нехай розмірковує над тим, що ти сказав. Залучає горезвісну, так звану, жіночу душу.
- Так. Ти готова поборотися зі мною у шоколаді?
- У шоколаді?
- Так. Ти - темноволоса дівчина, а я - прекрасна блондинка.
- Прекрасна блондинка? - перепитує вона.
- Так, з небесними очима і найшовковішою шкірою.
Провокую чисто навмання. Напевно, вона по життю зустрічала подібну ловкеньку суперницю, яка, ймовірно, перешкодила щастю, відбила у неї мужчину. Тому сила відповідної емоції на мої слова залежить від глибини закутих у кригу злості й образ.
Почалося...
- Ти б’єшся за нього! - тільки й встигаю вставити я. – Переможний приз – чоловік твоєї мрії!
- Ніколи. Я волію за краще дивитися. Дивитися, як дві жінки борються за право володіти прекрасним чоловіком.
- Прекрасним чоловіком? Це ким? - дивуюсь я.
- Як це - ким? Мною.
Оце так закрут. Несподівано карколомний пірует у цікаве життя. Ну що ж, хай буде гречка, аби не суперечка.
***
Згадуючи нічну розмову, йду на кухню. Беру чай. Підігріваю в мікрохвильовці. Хвилину.
Хвилина пройшла.
Беру чай і виходжу на балкон. Ось як у житті виходить: зачепи людину за живе, і вона розповість тобі все. Пригадайте:
- Гаррі, Гаррі, де у нього кнопка?
Бокс для жінки - це великий траур за даремно втраченим часом. Я маю на увазі справжній чоловічий бокс, коли чоловік чоловіка... Інша справа - жіночий.
Для нього.
Справжнього чоловіка.
Так, вона не захоплюється цим видом спорту. До боксу їй байдуже, хіба що показати, на що вона здатна... Розтоптати суперницю, аби піднестися самій.
- Ти знаєш, я готова показати всі достоїнства своєї фігури, - приймаючи запропоновану гру, відповідаю я, - заодно я зможу показати всю приховану гордість своєї фігури.
Дівчата зареготали.
- Ну, що ж мій прекрасний лицарю, дивись... Дивись, як я рухаюся! Дивись, як я заїхала своєю ногою, ...ой, вибачте, ніжкою в... У морду цій білявій. Моя нога не тільки струнка і витончена. Вона може використовуватися не тільки як «система опорно-рухового апарату» але й «ударно-травматичний апарат!»
- Але це вже зовсім не бокс, а карате, якесь там, - зронює фразу моя співрозмовниця.
- А як же, правда. Мені більше до смаку інше дійство. Щоб ти після перемоги розцілував мої прекрасні ніжки.
- Справді?!!! І чим же вони такі гарніі?!!!
Чисто бабське ревниве запитання, зауважив я про себе.
- Вони стрункі, із бархатистою, ніжною шкірою, наче персидський шовк. Вони набагато гарніші за кривульки інших жінок. Цілувати жіночі ноги..., це тобі найбільша честь... може бути... Буде тобі... надана, - я вже входив у роль.
- Вони такі ж, як і в інших жінок, і навіть гірше! - влізла, намагаючись допомогти подрузі, друга співбесідниця.
- Навіть якщо й так, то нехай вона діє як наймайстерніший давньоруський живописець, що старанно розписує іконостас... у найдовші ночі року.
- Чоловічі можна? - вставила Катя.
Несподіваний поворот. Але я не розгубився.