- Це в Китаї?
- Так, і будемо ми грати з тобою за китайським правилам.
- Китайським правилами? Вітаю, мій коронований бранцю, я тепер твоя цариця?
Закони сили
«Будь яскравим.
Будь скромним.
Будь рішучим.
Не бійся зробити те, що не подобається іншій людині.
Прийми рішення і будь впевненим у собі.
Гни свою лінію.
Розумно.
Цікаво.
Незвично».
Ні, ця дівиця вкрай розумна. Гра за правилами - це гра тільки за моїми правилами. Саме я завжди панував у розмові, а їй залишав захоплено плескати в долоньки або дивутися, вражаючись моєю феноменальністю. А тут…
- Ні... Є річ набагато вишукана і незвичайна. Це коли ти у човні линеш по величавій річці...
- ...І тебе любесенько прибиває до острова любові! – прозорим водоспадаом сверзлася мені прямо на голову її гіпотеза.
- Ну...
- Я прийду до твого яблуневого саду, паняночко, прекрасною сніговою людиною, збудую дерев’яну хату, і ми гречно там заживемо!
- А можна я скажу?!
Я ПОЧАВ НЕРВУВАТИ.
Це погано - визначив мозок-комп'ютер. Але почуття вже понеслися шаленими аргамаками.
- Ну, кажи, - велично посміхнулася вона.
Але я вже не міг зупинитися. Мені стало так гірко, що сльози навернулися на очі. Таке буває рідко, але буває. Зашморг. Або психоз. Мені захотілося встати і бігти звідси. У мене серце романтика, тому, іноді, вони, продершись крізь стіни цитаделі душі, проникають туди. Сокровенний скарб. Ніжність. Чуттєвість. Романтик, збережений і виплеканий з п'ятнадцяти років. З першої любові, дивовижної і незвичайної.
Але несподівано заговорила вона. Відчула.
- Ти - незвичайна жінка, Маріє. Ти - оригінальна і таємнича. Мені здається, в тобі прихований дивовижний світ, якого не має ніхто. У тебе, моя крихітко, душа на кшталт чарівної пташки. Ти вдень - дівчина, та коли настає ніч, ти перетворюєшся на дівицю-птицю з людською головою і літаєш над полями і луками. Вірніше, у просторі над луками і полями. Вдихаєш духмянощі полів і луків, п'єш воду із заповідних кришталево-чистих джерел. Ти - цнотлива. В тобі живе така внутрішня краса і витонченість, яку важко передати словами. Завжди, коли ти прокидаєшся, то не пам'ятаєш про це. Але у глибині душі все це залишається.
У мене очі полізли на лоба. Я не очікував такого. Але мені сподобалось. Мені дуже сподобалося бути Марією. Мені дуже сподобалося її слухати.
- Продовжуй, - зачаровано зронив я.
- Золото, срібло, платина, всього лише атрибути цього життя. Одяг, машини, шикарні будинки - все можна купити. За гроші, але ти... Коли на твоїх вустах розквітають слова... Вони пронизують всі глибини душі. Дістають самого серця. Це як мотор у машині. Ти... Ти - найпрекрасніша дівчина в світі, Маріє...
Мене пройняло жаром до самого серця. Вона влучила в потрібний час і сказала бажані слова. Я ніколи не думав, що дівчина може так говорити. Тобто чоловік. Це була вершина майстерності. Це було щось неймовірне. Божественно. Мені було приємно як дівчині-ляльці. Заполонила втіха... Закоханість, як у парубка, і я відчув... Мої губи почали набухати. Так завжди відбувається, коли я щось сильно відчуваю. Розумів, що ще трохи, і мене охопить несамовитий вогненний шал. Я, іноді, дозволяв собі це. Це - відчуття, ніби ти летиш у якесь провалля. Це - рух насолоди, і це завжди було під час сексу... Наче рухаєшся ти, але, здається, що не ти. Начебто все вібувається в якійсь казковій нереальності. Але зараз під час розмови – і щоб так... Адже так було під час сексу. Треба це припинити. Я струснув головою, скидаючи з очей ману. Її необхідно терміново зупинити, бо я перетворюся на жабеня для цієї чарівної змії. Вона мене з'їсть і забуде через день.
- Якщо до тридцяти папужок додати тридцять шулік, скільки буде птахів?
- Тридцять.
Відповідь правильна, відзначив я про себе. Шуліки не залишають законну здобич - криваву пайку - живою і здоровою літати, стрибати і кричати: попка-дурник! Проте отримавши правильну відповідь, зрозумів, що програв бій. Наступна поразка зруйнує все моє Королівство. А я – Король, допоки абсолютно володію своїм Королівством.