Вона знову сіла на лавку, а я біля неї. Навпочіпки.
- Пригощайся! - вона простягнула мені «Редбул» (енергетичний напій). Потім дістала другу пляшку і відкоркувала. Ковтнула. Подивилася на мене. Я теж розкрив. Сьорбнув. Подивився на неї.
Полегшало.
- Я завжди ношу їх у сумочці... на всякий пожежний випадок.
Сумочка.
Сумочка може належати лише жінці.
Я стою на балконі, і мене оточують спогади цієї ночі.
Все-таки жінки - дивовижні істоти. Чистісінька божевільня на фоні хаотичного гармидеру. Однак, у цій безладності є своя незрозуміла система. Система і гарна продуманість певних ситуацій. «Скоріше в цій сумочці є шокер» - подумав я. Одне помилкове рішення чоловіка і... «Ми всі, плануючи війну, передбачаємо лише перемогу, проте ворог теж вірить у свої переможні війська». Про це потрібно пам'ятати. І скільки разів за вечір... ніч вона думала ним скористатися? А, може, геть не думала! Може, вона добра дівчина, і у неї навіть не виникало такої думки? Ні, вона занадто гарна для доброї дівчини. Більше того, як на мене, на диво розумна.
- Ти дуже гарна, - посміхнувся їй я.
- Спасибі за ніжність, - посміхнулася мені вона.
Момент Х.
Мені стало безмежно добре. Я розумів, що палаю від жаги мати цю жінку. Божеволію. Розумів, що занадто швидко розписався у своїй безпорадності... Своїй нездатності... Адже я просто бажав сексу. Може час забути про нього і подумати про створення... ЧОГОСЬ. Створення відносин? Ми відрізняємося від жінок.
Сумка. У ній чоловіки носять папери, сало, помідори і горілку. У жіночій сумочці можна знайти цілий світ.
Законы силы
– Да!
–Точно?
– Да!!
–Точно?
– Да!!!
Я закуриваю сигарету. Целый мир. Целый мир в женской сумочке. Всё о её желаниях и характере. Все кнопочки, на которые можно нажать и получить примерно-необходимый результат. Не всегда всё получается, но... знание противника никогда не мешало развитию успешных боевых действий.
«Стреляйте по их командиру, вон тому, в красном мундире! Приготовится…Пли!!! Молодцы!!! А теперь по знаменосцу…»
Мужчина и женщина.
Извечная любовь.
Извечная война.
И пока она движется. До тех пор существует мир, развитие и саморазвитие.
Вспоминаю.
Продумываю, как бы мог действовать.
Действовать лучше. Действовать в другой ситуации.
– Ты знаешь, Мария, – сказала она, – то есть Иван, я очень большая шишка в мире. Я правительственный агент.
– Да, ну? – рассмеялся я. К такому приёму я почти не прибегал. Слишком киношный. Если и был, то инженером,,. работающим на космическую программу, или создатель роботов нового поколения.
Кстати, одна из моих потенциальных подружек попросила в полушутку полувсерьез:
– Создай мне идеального любовника.
– Любовника? – переспросил я, – а почему не мужчину, мужа?
– А разве в этом большая разница?
– А в чём разница между годовалым щенком бультерьером, и разумным взрослым человеком?
– И всё-таки…– попросила она, – мне бы очень хотелось просто любовника.
– Так я могу…. Попробовать на эту роль, – слегка нерешительно предложил.
– Нет, тебя я определила выполнять служебные обязанности, а он….
– Какие это служебные обязанности?!! – рассердился я.
– Туалеты мыть! – хохотнула она.
– А ты знаешь, чем закончила бабка из сказки Пушкина? Она со своими амбициями осталась у разбитого корыта!
«Даже на разбитом корыте можно летать. Если рядом есть старик Хотабыч». Это перл родился после той встречи. Но…
Ту девчонку удалось раскрутить. Однако уже тогда она была готова заняться со мной сексом…Но...но я не захотел, почему-то. Это уже мои тараканы. И пусть они тараканы, но они мои…Никому не отдам. Наверное, во мне есть ещё много чувства прекрасного. Я сам не захотел. Она потом звонила некоторое время, но всё тщетно. Так её и не простил за туалеты.