- Ти знаєш, Маріє, - сказала вона, - тобто Іван, я - дуже велике цабе в світі. Я - урядовий агент.
- Ов-ва! - розсміявся я.
До такого прийому я майже не вдавався. Занадто кіношний. Якщо й був, то інженером…, який працюює на космічну програму, або творцем роботів нового покоління.
До речі, одна з моїх потенційних подружок попросила напівжартома-напівсерйозно:
- Створи мені ідеального коханця.
- Коханця? - перепитав я, - а почему не чоловіка, мужа?
- А хіба між ними є велика різниця?
- А в чому різниця між однорічним щеням бультер'єра і розумною дорослою людиною?
- І все-таки... - канючила вона, - мені б дуже хотілося саме коханця.
- Так, я можу... Спробувати щастя на цю роль, - трохи нерішуче запропонував.
- Ні, я тобі намітила виконувати службові обов'язки, а він....
- Які це службові обов'язки?!! - розсердився я.
- Туалети мити! - захихотіла вона.
- А ти знаєш, що отримала бабка з казки Пушкіна? Вона зі своїми амбіціями залишилася біля розбитого корита!
«Навіть на розбитому кориті можна літати. Якщо поруч маєш старого чарівника Хотабича». Цей перл народився після тієї зустрічі. Але...
Ту дівчину вдалося розкрутити. Вона ще до розмови була готова зайнятися зі мною сексом... Але... але я не бажав, чомусь. Це вже мої таргани. І нехай - таргани, але вони мої... Нікому не віддам. Мабуть, я ще зберіг багато почуття прекрасного. Сам її не захотів. Потім вона набивалася по телефону деякий час, але марно. Не пробачив за туалети.
- Так, я працюю на уряд, - оголосила Катерина, - робота творча. Ми підбираємо талановитих людей для нашої секретної програми.
Мені захотілося відразу дізнатися, а як я... Я підходжу?
Це було логічне питання. Питання, що витікало з розмови. Любов - повія. Любов - шльондра, а життя...
Життя - це гра. Життя - це шахівниця. Я зрозумів - настав час. Час брати все у свої руки. Щоб відповіла недовірлива, критично налаштована дівчина?
- І шукає сей агент народ для експериментів ночами на вулицях нашого великого міста. До речі, п'є пиво, і періодично стріляє оченятами у тих, хто проходить повз неї. Перехожих чоловіків. Всякого віку.
- Так люди розкриваються краще, - серйозним тоном промовила вона, ще й додала, - розкривають свої людські якості краще.
- А я вам вірю. Вірю, що ви - таємний агент по збиранню пивних пляшок. Король. Справжній король цієї нелегкої справи.
Вона подивилася на мене уважно, і розреготалася:
- Геній! Тобі - плюсик!!!
Однак, якщо було попадання... Тоді підуть танки. Радій хлопчику, зачепив! Дальше - більше. Вглиб ешелонованої оборони. Мета - взяти Берлін. Тобто Столицю ворожої держави. Столицю дружньої держави. У неї є свої погляди на світ. У неї свої забаганки. Проте деякі мої інтереси обов’язково повінні збігатися. Щось має привернути увагу - дещо вже показано. Улесливо наобіцяти більше. Принцип розподілу сил: вона знає кінцеву мету його намірів, він знає, що вона про це знає. Вона хоче одного. Він - іншого. Однак, в остаточному підсумку, вони бажають одного.
Владу.
Вона:
- Ти кохаєш мене?
Він:
- Я КОХАЮ ТЕБЕ.
Вона:
- Що б ти міг зробити для мене?
Він:
- Мені так треба від тебе. Я...
Хтось комусь щось заборгував. Тільки кому і... Скільки?
9
- Так!
-Точно?
- Так!!
-Точно?
- Так!!!
Сірник чиркає й згасає. Ще один. Із завмиранням серця, затамувавши подих, підношу третю... Вдалося! Закурюю. Скошую край ока на ледве помітний вогник. Божечко ж ти мій, саме від такого вогника, тільки дещо більшого, зникло Велике місто. Улюблене моє місто. Місто, що дало початок Найвеличнішої цивілізації. Рим. Нерон підпалив. Немає на землі місця, де б не лазив такий собі «Нерон» і не прагнув пустити всі твої зусилля за вогнем і димом. До неба. До нього. Роби! Твори. Будуй. Та немає щастя, аби вціліло вперше побудоване і надовго. Я вже не кажу - навік. Така вже історія.