Выбрать главу

Згодом ми з Максом все ж включили якусь еротику. Порно в нього не було, хоча, мені здається, він просто соромився його показувати. Макс не міг наважитися до мене доторкнутися, тому я перша взяла його за руку. Він весь тремтів, але мені не було від цього смішно, швидше навпаки — цей стан передавався, і я сама почала боятися його. Не знаю, на що люди здатні в таких ситуаціях. Мені хотілося йому допомогти, я відчувала, що він мене сюди покликав не для сексу, він боявся дівчат, і йому потрібна була допомога психіатра, я сьогодні була його практичним психіатром, прийняла на себе цю місію. Він був паралізований, просто не міг рухатися. Я дуже ніжно робила йому масаж, він все більше й більше тремтів. Все пройшло, напевно, лише після того, як ми таки переспали. Я постійно казала йому щось підбадьорливе, але відчувала, як це одночасно і заспокоювало, і ще більше нервувало його. З одного боку — він заспокоювався, бо коли переживаєш, що в тебе маленький, а дівчина робить комплімент, ти заспокоюєшся, але це такий делікатний комплімент, що досить швидко приходять сумніви, ти від них не маєш куди сховатися, сумніви тебе мучать і не дають зосередитись на крутості твого власного члену, на хорошому відгуку про нього, щойно прослуханому, тому що жінки в цьому суспільстві — повії, вони повії, так тебе вчила мама, так кажуть у школі і в інституті, що ти вдяглась як повія, що ти ходиш гуляти вночі, ти шо, шлюха? Вони всі шлюхи, запам’ятай, хлопчику, вони щодня сплять з ким попало, вони всім роблять такі компліменти, все, чого хочуть жінки, — це лише твоїх грошей. Запам’ятай, хлопчику, кажуть тобі голому на медогляді у військкоматі, вони не можуть нічого хотіти, ану випрямся, тебе жодна дівчина не полюбить, каже тобі хірург, цілком голому і тремтячому в холодному кабінеті, він дивиться на твій маленький член, цей хірург, що бачив мільйон членів і кожному казав випрямитись, і ти випрямляєшся, бо інакше тебе жодна дівчина не полюбить, такого скрюченого в цьому гнилому процвілому кабінеті, тобто в цьому кабінеті ніхто ніколи й нікого не полюбить, це зрозуміло, але йдеться про тебе, про те, що дівчата тебе не полюблять ніколи взагалі. Дівчата — шльондри, але тебе такого, скрюченого, вони не полюблять навіть за гроші. А якщо за гроші і полюблять, то все одно будуть дивитися на твій зморшок від холоду і говорити, боже, який прекрасний, зручний і довгий шуруповерт.

Макс не казав ні слова і тремтів так, наче стояв перед цим самим хірургом на комісії у військкоматі, наче в квартирі холоднеча, хоча надворі була рання осінь, бабине літо й опалення жарило так, що доводилось відчиняти вікна, щоб запустити трішки повітря, яке пахло жолудями і листопадом. Думаю, Макс був цнотливим. Сподіваюсь, я йому допомогла. Вийшовши з його квартири, я відчувала сильне полегшення і піднесення. Думаю, щось таке відчувають хірурги — не ті, що дивляться на зморщені члени, а ті, що проводять операції. Думаю, успішно прооперувавши майже безнадійно хворого, вони почуваються десь так само, як я в той момент.

Історії з сайту знайомств закінчилися досить неприємно. Ми зустрілися з хлопцем, який пообіцяв мені досить великі гроші за оральний секс у кінотеатрі. Він не виглядав дуже забезпеченим, я підозрювала, що це обман. Погодилась лише тому, що такого я ніколи не робила. Це було щось нове, адреналін зашкалював. В результаті він віддав мені третину обіцяних грошей і сказав, що скине якось решту на картку чи щось таке.

Цей випадок був дуже неприємним перш за все тому, що у мене виникло дуже сильне відчуття беззахисності. Ніколи раніше такого не відчувала, погоджуючись на секс за гроші. Звісно, завжди було страшно, але усі попередні чоловіки викликали довіру і, частіше за все, були турботливішими за тих, з ким я перебувала у тривалих стосунках. Але ось він, цей перший раз, коли я дістала ляпаса і добряче обпеклася. В мене вже було близько семи чоловіків з сайту, і я вирішила, що цього достатньо.

Достатньо з сайтами знайомств, але не достатньо з експериментами. Наді мною висів якийсь велетенський монстр. Зубатий і довжелезний черв’як, що ніяк не давав мені спокою. Як тільки я засинала — він прокидався і кусав мене за плече своїми іклами, з яких сочилася отрута. Здається, це була отрута допитливості і цікавості. Я прокидалася вранці і забувала про будь-який негативний досвід, що ставався зі мною під час автостопу, зустрічей з сайту знайомств чи роздавання аудіозбірок у Рахові. Зубатий черв’як, що кусав мене вночі за плече, наказував йти далі.

полную версию книги