Можливо, занадто багато грошей. Існує можливість, побоювався він, перемудрити самого себе. В’їхати до Тунелю Кохання з дівчиною-А, видрючити дівчину-Б, виїхати звідти, тримаючись за руку з дівчиною-А, щоб у підсумку вони разом збили тебе на лайно. Стрейкер тоді сказав, що він сконтактується, і було це чотирнадцять місяців тому. А що, як…
І тут задзвонив телефон.
— Містере Кроккете, — пролунав знайомий, беземоційний голос.
— Стрейкер, чи не так?
— Саме так.
— Я тільки-но про вас думав. Мабуть, я екстрасенс.
— Це вельми забавно, містере Кроккете. Мені потрібна певна послуга, якщо ваша ласка.
— Гадаю, можете на це розраховувати.
— Будь ласка, знайдіть вантажівку. Велику. Можете винайняти. Подайте її в Портлендський порт сьогодні ввечері, рівно о сьомій. До Митного причалу[83]. Двох вантажників буде достатньо, я гадаю.
— Гаразд.
Ларрі підтягнув собі під праву руку записник і начеркав: Г. Пітерз, Р. Сноу. «Перевози Генрі». Найпізніше о шостій. Він не зробив паузи, щоб розважити, чи обов’язково йому погоджуватися на буквальне виконання вказівок Стрейкера.
— Там треба забрати з десяток ящиків. Усі, крім одного, поїдуть до крамниці. Той один — то надзвичайно цінний креденс, Геппілвайт[84]. Ваші вантажники впізнають його за розмірами. Його слід доставити в дім. Вам зрозуміло?
— Йо.
— Нехай поставлять його в підвалі. Ваші люди зможуть потрапити туди через лядові двері під кухонними вікнами. Вам зрозуміло?
— Йо. Отже, цей креденс…
— Ще одна послуга, якщо ваша ласка. Ви придбаєте п’ять міцних навісних замків «Єйл». Вам відомий бренд «Єйл»?[85]
— Всім відомий. Що…
— Ваші вантажники, коли йтимуть з крамниці, замкнуть її задні двері. Ключі до всіх п’яти замків вони залишать у будинку, на столі в підвалі. Коли йтимуть з будинку, вони замкнуть на замки підвальні двері, передні й задні двері та надвірний гараж. Вам зрозуміло?
— Йо.
— Дякую вам, містере Кроккете. Точно дотримуйтесь усіх вказівок. До побачення.
— Агов, постривайте одну хвилинку…
Лінія мовчала.
Було за дві хвилини сьома, коли великий, помаранчево-білий фургон з написом «Перевози Генрі» на бокових і задньому бортах зупинився в Портлендському порту наприкінці Митного причалу перед складом з гофрованої сталі. Знов повертався приплив, і стривожені цим мартини кружляли й ридали вгорі на тлі призахідного багряного неба.
— Господи Христе, тут нікого нема, — сказав Роял Сноу, допиваючи рештки своєї пепсі й кидаючи порожню бляшанку на підлогу кабіни. — Нас арештують як грабіжників.
— Он там є хтось, — сказав Генк Пітерз. — Коп.
Це був не зовсім коп; це був нічний сторож. Він посвітив на них своїм ліхтариком:
— Хто з вас, хлопці, Лоренс Крукат?[86]
— Кроккет, — сказав Роял. — Ми від нього. Приїхали забрати кілька ящиків.
— Добре, — сказав нічний сторож. — Ходімо до контори, у мене там накладна, треба, щоб ви підписали.
Він показав рукою Пітерзу, котрий сидів за кермом:
— Давай назад онде туди. До тих двостулкових дверей, де ліхтар горить. Бачиш?
— Йо, — ввімкнув задню передачу Пітерз.
Роял Сноу слідом за нічним сторожем увійшов до контори, де булькотіла кавоварка.
Годинник над пін-ап календарем з дівчатами показував 7:04. Нічний сторож порився в якихось паперах на столі та знайшов потрібну теку:
— Розпишися отут.
Роял написав своє прізвище.
— Вам варто буть обережними, коли зайдете туди. Ввімкніть світло. Там пацюки.
— Ніколи не бачив пацюка, який би не втікав від отакого, — сказав Роял, широко майнувши ногою, взутою в робочий чобіт.
83
Custom House Wharf — діюча пам’ятка архітектури, рибний причал (пірс) з базаром, крамницями і ресторанами, який має таку назву тільки тому, що міститься навпроти історичної будівлі митниці Портлендського порту.
84
George Hepplewhite (1727–1786) — англійський мебляр, який створив досі популярний стиль легких, елегантних меблів.
85
Створений 1877 р. фірмою «Yale & Towne» стандартний навісний замок, при відмиканні якого дужка автоматично відкидається набік.