Выбрать главу

Розділ X

Долина Мага

Я поклав книжку на столик і відсунув завісу вбік. Таким чином я міг читати і водночас бачити ліжко, сиділку і двері. Не такі й гарні були умови, та я налаштувався на читання. З першого погляду було зрозуміло, що книжка потребує особливої уваги. Вона була написана данською мовою і видана в Амстердамі у 1650 році. Хтось зробив дослівний переклад, підписуючи англійські слова під голландськими, тому через граматичні відмінності між двома мовами навіть читання перекладу було тяжкою справою. Потрібно було перебігати вперед і назад між словами, та ще й почерк був нерозбірливий. Однак незабаром я виявив, що вже вловлюю голландські конструкції у звичній англійській мові, а коли я призвичаївся до почерку, моє завдання стало простішим.

Спершу обстановка у кімнаті й побоювання, що міс Трелоні може несподівано повернутись і заскочити мене з книжкою, трохи мене хвилювали. Бо перш ніж доктор Вінчестер пішов додому, ми домовились, що вона не повинна брати участь у майбутньому дослідженні. Ми вирішили, що перед обличчям таємниці жіночий розум може пережити шок, і крім того, як дочка містера Трелоні вона може опинитися у складній ситуації, якщо братиме участь у порушенні його наказів чи навіть просто знатиме про це. Але коли я пригадав, що вона виконуватиме обов’язки сиділки з другої години, мій страх зник. У мене ще було майже три години.

Доглядальниця Кеннеді сиділа у своєму кріслі поруч із ліжком. На сходовому майданчику цокав годинник, чутно було далекий міський гамір, який то дужчав, то стишувався. Але в кімнаті переважала тиша. Світло, що падало на сторінки моєї книги, посилювало напівтемряву в кімнаті, з кожним прочитаним рядком це відчуття наростало, тож коли я знову починав читати, світло немов засліплювало мене.

Книга була написана Ніколасом ван Гайном з Гоорну. В передмові він розповідав, як, приваблений роботою «Пірамідографія» Джона Грівза з Мертон Коледжу, сам вирішив відвідати Єгипет, де настільки зацікавився його дивами, що присвятив декілька років подорожам незвичайними місцями і дослідженням храмів та поховань. Він познайомився з багатьма варіантами історії збудування пірамід, розказаних арабським істориком Ібн Абд Алокіном, декотрі з яких він записав. Їх я пропустив і перейшов до відмічених сторінок. Та щойно я почав читати, мене охопило якесь дивне відчуття. Кілька разів я зиркнув на доглядальницю, бо мені здавалося, ніби хтось був поруч зі мною, та вона сиділа на своєму місці, така ж непорушна і насторожена, як і завжди, а я знову повертався до книжки.

Там ішлося про те, як після кількаденного переходу через гори на схід від Асвану дослідник дістався якоїсь долини. Тут я подам його власні слова: «Надвечір ми підійшли до проходу у вузьку глибоку долину, яка розкинулась на схід і на захід. Я хотів пройти її, бо сонце, яке стояло тоді майже над обрієм, освітило широкий прохід поміж скелями. Але фелахи відмовились йти туди, заявляючи, що ніч може захопити нас до того, як ми вийдемо з тієї долини. Спершу вони не називали причини свого страху, та після наполягань сказали, що це місце — Долина Мага, куди ніхто не може заходити вночі. Коли їх попросили розповісти про Мага, вони відмовилися, кажучи, що він не має імені й вони нічого не знають.

Однак наступного ранку, коли сонце зійшло й освітило долину, їхні страхи розвіялися. Тоді вони розповіли мені, що у давні часи, „мільйони мільйонів років тому“, там був похований великий маг. Вони не знали його імені, наполягаючи до останнього, що імені не було і що кожен, хто назве його, буде потроху марніти і по смерті від нього не залишиться нічого, що могло б воскреснути в потойбічному світі. Проходячи через долину, вони збилися докупи, поспішаючи поперед мене. Ніхто не насмілився відстати. Вони пояснили це тим, що у Мага довгі руки й останнім іти небезпечно. Це мене мало втішало, бо в такій ситуації я був змушений зайняти це почесне місце.

В найвужчій частині долини з південного боку нависала велика скеля з гладенькою поверхнею. На ній були вирізьблені кабалістичні знаки, багато фігур людей і тварин, риб, плазунів і птахів, а ще сонце і зірки. Деякі знаки були у вигляді рук і ніг, пальців, очей, вух і губ. Таємничі символи, які здивують ангела-реєстратора в Судний день.

Скеля вказувала точно на північ. У ній було щось таке дивне і таке відмінне від інших різьблених каменів, які я бачив до того, що я оголосив зупинку і цілий день розглядав ту скелю крізь підзорну трубу. Єгиптяни з моєї групи були жахливо налякані й усілякими спробами намагались змусити мене продовжити шлях. Я був там до вечора, але мені не вдалося віднайти входу в якусь гробницю.