«Тера, правителька Єгипту, дочка Антефа, володаря півночі й півдня», «дочка сонця», «цариця діадем».
Потім описувалася історія її життя і правління.
Були там зображені й царські клейноди — корони Верхнього і Нижнього Єгипту. Для нас обох було новиною побачити Хедже і Дешер — білу і червону корони Верхнього і Нижнього Єгипту — на обеліску правительки, адже існувало правило, що у Стародавньому Єгипті ці корони мав право надівати лише фараон, хоча їх можна побачити і на богині. Пізніше ми знайшли цьому пояснення, про яке я розкажу зараз докладніше.
Вже сам цей напис був незвичний, і ви собі навіть не уявляєте, яке враження він справив на нас. Ми перші прочитали послання тієї, котра боролася проти давніх богів і заявила, що зможе підкорити їх, кинувши виклик жерцям.
Стіни верхньої камери, колодязя і камера саркофага були густо вкриті написами, всі вони були зафарбовані синьо-зеленим пігментом.
Ми спустилися в колодязь за допомогою спеціального спорядження, — то була шахта завглибшки сімдесят футів, наприкінці хідник ішов угору і провадив до камери саркофага. Всередині ми знайшли великий саркофаг із жовтого каменю. Але описувати його нема потреби, ви бачили його в кімнаті містера Трелоні. Віко лежало на землі й мало саме такий вигляд, як описав його ван Гайн.
Не варто й казати, які схвильовані ми були, коли зазирнули в саркофаг. Так, у мумії справді була відірвана рука, але обламане зап’ястя було вкрите засохлою кров’ю! Враження було таке, ніби мертве тіло спливало кров’ю. Кров стікала вниз і поплямувала похоронні шати. Все, про що писав ван Гайн, було правдою, — тепер ми не мали сумнівів у тому, що та семипала рука задушила арабів і без сліду зникла.
Правителька Тера походила з Одинадцятої, чи Фіванської, Династії єгипетських фараонів, які правили з 2900 до 2500 року до нашої ери. Вона була єдиною дочкою фараона Антефа, надзвичайно освіченою й талановитою. Фараон помер, коли вона була ще геть молодою, й це підштовхнуло до активних дій жерців, які завдяки багатству і знанням здобули неймовірну владу над Єгиптом, особливо над Верхнім Єгиптом. Вже тоді вони були готові до втілення зухвалого і добре продуманого плану — забрати владу у фараона, але Антеф передбачив це і забезпечив своїй дочці підтримку армії. Він також навчив її керувати державою і навіть посвятив у таємниці самих жерців. Він використав прихильників одного культу проти іншого; кожен сподівався на виграш для себе шляхом впливу на фараона чи на якісь блага через вплив на його дочку.
Значна частина цієї історії була змальована ієрогліфами, й ми зробили висновок, що деякі з них принцеса зробила сама. На обеліску вона не без причини була названа «покровителькою мистецтва». Але фараон пішов далі — він навчив свою дочку магії, яка давала їй владу над сном і волею. Це була справжня чорна магія, на відміну від храмової, яка була нешкідливим різновидом білої магії й була призначена швидше для того, щоб вразити, ніж уплинути. Вона була здібною ученицею і перевершила своїх учителів. Вона пізнала таємниці природи і якось навіть сама лягла в могилу — її забинтували, поклали в саркофаг і залишили так на цілий місяць. Жерці казали, що справжня принцеса Тера померла під час експерименту і її замінили іншою дівчиною, але вона довела, що вони помиляються. Все це було розказано за допомогою прегарних малюнків.
В камері саркофага були малюнки й написи, які свідчили, що вона здобула перемогу над сном. В одному місці вона була зображена в чоловічому одязі, в білій і червоній коронах. На наступному малюнку на ній був жіночий одяг, але корони Верхнього і Нижнього Єгипту ще були на ній, а скинутий чоловічий одяг лежав біля її ніг. На кожному малюнку, в якому виражалась надія, мета чи відродження, додавався символ півночі; а в багатьох місцях — завжди при зображенні важливих подій минулого, теперішнього чи майбутнього — було сузір’я Ковша.
Найчастіше зустрічалося твердження про те, що цариця Тера мала владу підкоряти богів. На рубіні у вигляді скарабея вона викарбувала заклинання, які підкоряли їй усіх богів як верхнього, так і нижнього світів.
В цьому написі було чітко сказано, що правителька знала про ненависть жерців і що після її смерті вони намагатимуться знищити її ім’я. Мушу сказати, що за єгипетською міфологією, це була жахлива помста, адже по смерті ніхто не може бути представлений богам без імені й за нього не можна молитися. Тому вона вирішила воскреснути в північнім краю під сузір’ям Ковша. Для цього її рука повинна була залишатися зовні сповитого тіла й тримати Самоцвіт Семи Зірок, щоб усюди, де було повітря, вона могла пересуватися за своєю Ка!