Доктор Вінчестер сказав:
— Дуже сподіваюся, що в такий спосіб ми не пошкодимо скриньки…
Його сумнів викликав у декого з нас тривожні думки.
Розділ XVI
Печера
Ввечері містер Трелоні знову зібрав усю групу в себе в кабінеті.
— Я дійшов висновку, — почав він, — що для правильного виконання того, що ми назвемо нашим Великим експериментом, нам слід перебувати в цілковитій ізоляції. Тут здійснити це неможливо: нам можуть перешкоджати. Досить буде вже візитів листоноші, та й інших гостей. Крім того, події минулого тижня привернули увагу поліції до цього будинку. Навіть якщо Скотланд-Ярд чи районний відділок не отримали особливих інструкцій наглядати за нами, можете бути певні, що поліція сюди вряди-годи зазиратиме.
А ще й звільнені слуги поширюватимуть чутки про нас: для врятування власної репутації потрібно буде якось пояснити, чому вони відмовилися від служби в моєму домі, яка, смію зауважити, вважається почесною. Балакатимуть про нас і сусіди. А як втрутиться преса, то про приватність годі буде й думати.
Навіть якщо ми забарикадуємось усередині, це все одно не порятує нас, тож нам потрібно виїхати звідси. Задовго до цього я передбачив таку можливість і підготувався.
Коли Корбек вирушив на пошуки світильників, я підготував свій будинок в Кілліоні: він повністю обладнаний електрикою і оснащений освітлювальними приладами. Ніхто з вас не знає про цей дім — він стоїть на невеликому скелястому мисі, позаду крутого пагорба, і побачити його можна тільки з моря. За давнішої пори він був обгороджений високим кам'яним муром, бо пращури мої побудували його тоді, коли віддалений маєток мусив мати засоби для власного захисту.
Це місце настільки відповідає нашим потребам, що можна розпочати підготовку будинку для нашої мети. Я поясню вам усе, коли ми вже будемо на місці. Я написав Марвіну кілька слів, щоб найняти спеціальний поїзд, який перевозитиме нас уночі, а також відповідну кількість возів і критих фургонів із достатньою кількістю людей і приладдя, щоб перевезти увесь багаж у Педингтон. Поки преса пронюхає про нас, ми зникнемо з будинку. Ми сьогодні ж розпочнемо пакуватися, і насмілюсь припустити, що до завтрашнього вечора вже все буде готово. В прибудовах зберігаються ящики, в яких були привезені речі з Єгипту; вони витримали подорож у пустелі й Нілом до Александрії, а потім у Лондон, тож стануть у пригоді під час переїзду до Кілліона.
Сьогодні слуги поїдуть у Кілліон, а місіс Грант займеться усіма необхідними приготуваннями. Вона візьме з собою все потрібне, щоб ми не привертали уваги місцевих жителів своїми щоденними потребами — вона забезпечуватиме нас їжею із Лондона. Слуг уже попередили про секретність, тож пліток можна не остерігатися.
А що вже пора пакуватися, то обговорення залишмо на пізніше, коли матимемо вільний час…
Відповідно до цих вказівок ми розпочали нашу роботу. Під керівництвом містера Трелоні дістали з прибудов ящики. Деякі з них були надзвичайно міцні, підсилені багатьма дерев’яними прокладками, залізними смугами і стержнями з кріпленням. Той, хто не звик пакувати речі, не зможе собі навіть уявити, скільки це роботи. Старожитностей у містера Трелоні була сила-силенна, тож ми працювали до глибокої ночі. Й тільки за вечерею ми почали усвідомлювати, яку значну частину роботи зробили. Згодом ми запакували великі саркофаги; ящики, де було багато предметів, не можна було закривати, поки всі вони не були посортовані й запаковані.
Вночі я спав як убитий.
Наступного дня ще до вечері ми завершили всю роботу; незабаром прийшли підводи, і на них повантажили всі ящики. Перед від’їздом ми всі пройшлись по цілому будинку, який видавався справді покинутим. Потому як усі слуги поїхали в Корнвалл, не було зроблено жодної спроби навести лад; підлога була вкрита папером, сміттям і слідами брудних підошов.
Перш ніж покинути будинок, містер Трелоні забрав із великого сейфа рубін із сімома зірками. Коли він надійно запакував його у свій футляр, Маргарет, яка здавалась смертельно втомленою і стояла поруч із батьком бліда й напружена, раптом аж засяяла.