Гадаю, Маргарет мусила відчувати, що нас розділяла якась межа, бо вона почала мене уникати. Раніше вона шукала будь-яку можливість побути зі мною, так само прагнув і я бути з нею, а тепер кожна спроба уникнути одне одного завдавала болю нам обом.
У домі було тихо. Кожен із нас займався своєю роботою або був зайнятий власними думками. Ми зустрічалися лише за столом. Прислуги не було. На кухні був запас їжі на декілька днів. Надвечір я вийшов прогулятися. Хотів був запросити на прогулянку Маргарет, але вона була охоплена апатією. Я був лютий сам на себе, тож пішов гуляти сам.
Я піднявся на скелю. Звідси був гарний краєвид на море, чутно було гуркіт прибою і крики чайок. Мене охопив спокій. Тут, на самоті, перед лицем стихії, я почав думати по-справжньому. Підсвідомо я зрозумів, що ставлю собі запитання, на яке не дозволив би собі відповісти, аж врешті тверезо зважив свої сумніви і заходився аналізувати факти.
Чому змінилася Маргарет? Що в ній змінилося — її характер, розум чи її сутність? Я пригадав усе, що про неї розповідали.
За словами Корбека, мати народила її, коли батько зі своїм другом були у трансі в гробниці поблизу Асвану. Той транс наслала на них мумія, в якої було астральне тіло і надзвичайно потужний розум.
Завдяки астральному тілу простір переставав існувати. Величезна відстань між Лондоном і Асваном ставала нічим. Яку ж тоді чорну магію застосували до матері й дитини?
Мертва дитина! Може, дитина померла, а її знову оживили? Але звідки взялася душа?
Згідно з єгипетською релігією, «ка» мертвої цариці та її «ху» могли оживити що завгодно. Тоді Маргарет була просто фазою самої цариці Тери, астральним тілом, яке цілковито улягає мумії!
Я обурився. Все в мені протестувало проти такого висновку. Адже то була моя Маргарет!
Маятник логіки знову хитнувся назад. Дитина не була мертва. Якщо так, то чи мала цариця стосунок до її народження? Цілком очевидно, що існує дивна схожість між Маргарет і царицею Терою. Як це могло статися? Це не могла бути психічна травма, яка відображала думки матері, адже місіс Трелоні ніколи не бачила портретів цариці Тери. Це питання не давало мені спокою.
Залишалась іще одна можливість зв’язку між Маргарет і муміфікованою царицею — завдяки якомусь окультному шляху цариця мала владу мінятися з нею місцями. Цю точку зору не можна було так легко відкинути. Багато підозрілих обставин підтверджували це тепер, коли моя увага сконцентрувалася і мій розум визнав таку можливість. Мені одразу ж почали спадати на думку всі ті чудернацькі події, які сталися упродовж останніх днів. Спершу вони перемішались в моїй голові, але знову ж таки моя професійна звичка перемогла, і вони вишикувалися у правильній послідовності. Тепер мені було простіше керувати собою: адже потрібно було щось осягнути і зробити те, що, можливо, не пішло б на користь моїй коханій. Але я боровся за неї, і найпершою зброєю для її захисту була правда. Я повинен багато про що дізнатися і багато чого зрозуміти, тоді я зможу діяти. А факти були ось які.
По-перше, дивна схожість цариці Тери і Маргарет, яка народилася за тисячі миль від Єгипту.
По-друге, зникнення книги ван Гайна, коли я дочитав до опису Зоряного рубіну.
По-третє, світильники в будуарі Маргарет. Тера з її астральним тілом могла викрасти їх у Корбека, могла відчиняти вікна й двері, проникати в приміщення. Не було необхідності, щоб Маргарет особисто брала в цьому якусь участь, але це було принаймні дивно.
А ще мені знову згадалися підозри детектива і лікаря.
А ще були ситуації, коли Маргарет передбачала наближення періодів спокою, ніби знала про наміри астральної цариці.
А ще її вказівка, де може бути загублений рубін. Тепер я дійшов висновку, що цариця Тера сама вкрала самоцвіт із портмоне містера Трелоні, щоб не сталося чогось із ним дорогою з Лондона. А потім через Маргарет припустила, що він загубився, і допомогла його знайти.
І родима пляма на її зап’ястку.
І врешті оте перевтілення Маргарет, яке відбувається останніми днями.
Подвійне існування! Це справді був той висновок, який узгоджував усі суперечності. Якщо й справді Маргарет діяла під примусом чужої волі або сутність її підмінили, тоді все було можливо. Все залежало від тієї особистості, яка нею керувала. Якщо та особистість була така ж добра і чиста, все могло бути добре. Але якщо ні!.. Я аж похолов од цієї думки.