Особистість цариці могла бути ницою й підступною. Коли я про це думав, у мене з’явилась причина для страху. Список смертей, пов’язаних із мумією, був просто-таки разючий. Араб, який украв руку мумії, і той другий, який забрав її з його тіла. Арабський шейх, який намагався вкрасти самоцвіт у ван Гайна і на горлі якого були сліди семи пальців. Двоє чоловіків, яких знайшли мертвими в першу ніч, коли Трелоні забрав саркофаг, і троє після повернення в гробницю. Араб, який відкрив таємний сердаб. Дев’ять мертвих чоловіків, одного з них, вочевидь, убила сама цариця! А ще кілька нападів на містера Трелоні, коли за допомоги свого охоронця вона намагалася відкрити сейф і дістати талісман.
Якщо цариця йшла до своєї мети по трупах, то хіба обирала вона засоби? На який іще жахливий крок вона могла піти, щоб втілити свої бажання? Чого хотіла вона найбільше? Адже про її наміри ми знали тільки з пристрасних розповідей Маргарет, а в написах у гробниці й слова не було про якесь кохання. Ми знали напевне, що вона поставила собі за мету відродження, й особливу роль в цьому повинна була відіграти північ, яку вона чомусь так любила. Але цілком очевидно, що відродитися вона мала в своїй гробниці — це видно з приготувань: саркофаг не був закритий віком, глеки з олією можна було легко відкрити, поховальна камера всупереч усім канонам була відчинена, а коло дверей був залізний ланцюг, яким вона могла спуститися додолу. Ми не знали, якими були її подальші наміри. Думка про те, що вона хотіла жити собі звичайною простою жінкою, зігрівала моє серце і заспокоювала душу.
В дім я повернувся з іншим настроєм, ніж його покидав, і був зачарований, побачивши Маргарет — давню Маргарет, яка чекала на мене.
Залишившись по обіді наодинці з батьком і дочкою, я сказав:
— Як ви вважаєте, чи не варто було б ужити всіх заходів на випадок, якщо те, що ми робимо, не сподобається цариці?
Відповідь Маргарет була дуже швидкою, і я був переконаний, вона підготувала її заздалегідь.
— Вона все схвалює! Усім своїм розумом, енергією і сміливістю батько намагається втілити саме те, чого бажає велика цариця!
— Але, — заперечив я, — навряд чи це так. Своє відродження вона готувала в скелястій гробниці, відгородившись від цілого світу всіма можливими засобами, щоб уникнути чогось непередбаченого. Звісно, тут, в іншій країні, в інший час і в зовсім відмінних умовах, вона могла накоїти помилок і стати загрозою для будь-кого з нас, як вона робила це з іншими людьми в давніші часи. Дев’ятеро людей загинуло від її руки — вона може бути безжалісною.
Лише згодом, коли я обмірковував цю розмову, мене вразило те, що я погодився з фактом існування цариці Тери. Перш ніж заговорив, я боявся, що можу образити містера Трелоні, але він тільки усміхнувся.
— Мій дорогий друже, в певному розумінні ви маєте рацію. Цариця й справді мала намір перебувати в ізоляції, тож було б найкраще, якби її експеримент відбувся так, як вона запланувала. Але це стало неможливо, коли до гробниці ввійшов голландський дослідник. Я не винний в цьому, хоча це стало поштовхом для повторного відкриття гробниці. Майте на увазі, я жодного разу не сказав, що не вчинив би так само, як це зробив ван Гайн. Я увійшов у гробницю з чистої цікавості й узяв звідти те, що беруть колекціонери. Але тоді я ще не знав про наміри цариці, гадки не мав про довершеність її приготувань. Все це прийшло значно пізніше, й коли це сталося, я зробив усе, щоб утілити її плани. Єдине, чого я боюсь, це того, що міг неправильно зрозуміти якийсь текст або проґавив щось. Але в одному я певен: я не залишив невиконаним нічого, що вважав за потрібне зробити, і не зробив нічого, що не відповідало б приготуванням цариці Тери. Я хочу, щоб Великий експеримент завершився успішно. Заради цього я не шкодував ні праці, ні грошей, ні самого себе. Я пережив труднощі й переборов небезпеки.
Весь мій розум, всі мої знання, якими я володію, всі мої старання присвячені цій меті, поки ми не переможемо чи не програємо цю велику ставку.
— Велику ставку? — повторив я. — Воскресіння жінки? Доказ того, що відродження можна досягнути за допомогою магічних сил, наукового знання чи використовуючи силу, яка наразі не відома світу?
Тоді містер Трелоні розповів про свої надії. Раз чи двічі я чув, як Корбек розповідав про потужну енергію його молодості, але поки що я не помічав у ньому якогось великого запалу, а тепер слова його дали мені зовсім інше уявлення про цю людину.