— Яке саме? — його голос тремтів тепер від тривоги.
— Це означає, що під час заходу «ка» входить в «аб» і лише під час сходу сонця «ка» його покидає!
— Продовжуй!
— Це означає, що в цю ніч двійник цариці, який в інших випадках вільний, залишиться в її серці, яке є смертним і не зможе покинути своє місце під покривалами мумії. Це означає, що поки сонце впаде в море, цариця Тера перестане існувати як свідома сила аж до світанку, поки Великий експеримент не поверне її до життя, тож не варто боятися її. Хоч які зміни стануться після втілення Великого експерименту, не слід чекати чогось поганого від безпомічної мертвої жінки, яка протягом усіх цих століть чекала на цю ніч, яка віддала за майбутній час всю свободу вічності, здобуту в старому світі, яка покладала надії на нове життя в новому світі, про який вона так пристрасно мріяла!
Маргарет замовкла, потім одвернулася, і я побачив, що її очі наповнилися сльозами.
Цього разу батькове серце не відповіло на її почуття. Містер Трелоні й не думав заспокоювати доньку, а лише сказав:
— Ми зможемо перевірити точність твого припущення і її почуттів лише тоді, коли прийде час!
Сказавши це, він пішов до своєї кімнати. Маргарет стурбовано дивилася йому вслід.
Коли містер Трелоні вийшов, у кімнаті запанувала тиша. Згодом пішла й Маргарет, а я вийшов на терасу з краєвидом на море. Свіже повітря і навколишня краса допомогли мені повернути гарний гумор, який був у мене на початку дня. Незабаром я відчув, що радію: Маргарет переконала мене в тому, що нам нічого не загрожуватиме під час Експерименту. Я піднявся в свою кімнату і вклався на дивані.
Мене розбудив Корбек.
— Ходімо до печери! Містер Трелоні хоче бачити всіх нас там. Поспішіть!
Я схопився і побіг вниз до печери. Там були всі, крім Маргарет, яка прийшла одразу ж після мене, несучи на руках Сильвіо. Кіт побачив мумію і спробував випручатися з рук, та Маргарет міцно його тримала і заспокоювала. Я поглянув на годинник. Була майже восьма.
Коли Маргарет приєдналась до нас, батько з м’якою наполегливістю запитав її:
— Ти віриш, Маргарет, що цариця Тера з власної волі вирішила розлучитися цієї ночі зі своєю свободою? Стати лише мумією і нічим більше, поки не завершиться експеримент? Ми можемо бути певними, що вона буде безсила за будь-яких обставин, поки все не закінчиться і не здійсниться акт воскресіння?
По паузі Маргарет відповіла тихим голосом:
— Так!
Під час цієї паузи змінилася її зовнішність, вираз обличчя, голос і манери. Навіть Сильвіо відчув це і перелякано випручався з її рук, а вона, здається, цього й не помітила. Я чекав, що кіт нападе на мумію, але він боявся й наблизитися до неї. Я взяв його на руки, і, вмостившись там, він заспокоївся. Містер Трелоні знову заговорив:
— Ти впевнена в тому, що кажеш? Ти віриш у це усією душею?
Обличчя Маргарет втратило відсторонений вираз, тепер воно, здавалось, було осяяне відданістю такої особи, якій довірено виголошувати великі істини. Вона відповіла голосом, який хоч і був тихий, але вібрував від переконаності:
— Я це знаю! Моє знання перевершує віру!
Містер Трелоні знову заговорив:
— Якщо ти настільки певна, то чи можеш ти довести це в інший спосіб?
— Так! — безстрашно відказала вона.
— Навіть пославши на смерть свого охоронця?
Вона мовчала, і я бачив, що вона страждає. Я вже хотів був утрутитися, та містер Трелоні глянув на мене, і я затнувся. Всі були мов зачаровані. Перед нами відбувалося те, чого ми не розуміли!
Містер Трелоні підійшов до стіни й відчинив віконниці. В печері повіяло морським вітром. Показавши на сонце, яке сідало в море, твердим рішучим голосом, який пам’ятатиму я до скону, він сказав:
— Вибирай! Говори! Коли сонце сховається, буде запізно!
Неземна краса вечірнього сонця осяяла обличчя Маргарет, і вона відказала:
— Навіть це!
І підійшовши до маленького столика, поклала руку на мумію кота. Чистим дзвінким голосом вона сказала:
— Якби я була Терою, то мовила б: «Забирай усе, що маю! Ця ніч лише для богів!»
Коли вона виголосила це, сонце сіло і холодна тінь раптом укрила всіх нас. Якусь мить ми стояли непорушно. Сильвіо зіскочив із моїх рук і побіг до своєї господині. Тепер він не звертав жодної уваги на мумію.
— Сонце сіло, батьку! — сумно сказала Маргарет. — Чи хтось із нас побачить його знову? Настала ніч ночей!
Розділ XIX
Великий експеримент
Всі ми змінилися. Напевне, вплинула на нас незрима присутність цариці Тери — і вигляд наш, і дії були такі, ніби на нас зійшла велика благодать.