Мати Паули зустріла це мужньо. Я знаю, вона зрозуміла, про що ми говорили. Жодних театральних сцен відчаю, жодних коників і вимог. Згодом того ж дня вона зателефонувала, аби сказати, що дещо вирішила. Вона не гратиме у черговій плановій стрічці. Мати хоче знову подружитися із власною донькою. Вона починає від сьогодні.
Я обом їм допомагатиму з великою вірою, що в Паули є шанс народитися знову. У люблячій родині.
Спляча красуня і лицар
Вони стали біля класного вікна, заглибившись у розмову.
— Але я не вмію добре їздити! — засміялася тихо Кая у відповідь на пропозицію Йоанни. — Ти попадеш зі мною на гроші, бо я ж селючка!
— Селючка? — підхопила з презирством Каська, яка несподівано виросла перед дівчатками, грубо вплутавшись до розмови.
— Село і люди! До вашої уваги нова модель Дунька! Хто не бачив, дивіться! — гукнула вона до класу.
Десяток пар очей припали до зніяковілого обличчя Каї. Хтось бридко засміявся, хтось відважив грубий жарт.
— Що ти маєш на увазі? — Йоанна спокійно, але твердо вдивлялась у Каську.
— А тобі що до того? — У голосі Каськи наростала лють. — Я тебе не чіпаю, тож стули пельку! І припини товаришувати з цією годованкою, бо й сама смердітимеш свинарником!
— Припиніть! Касько, дай їм спокій! Облиш Йоанну! — Ірміна благально торкнулася плеча Каськи, але натрапила на вулкан гніву.
— Ти забула, з ким маєш справу, морквино? Забери від мене лапи! А тобі, — палець Каськи націлився на бліду й тремтячу Каю, — від сьогодні спокою не бачити! Краще вертайся на ферму, чувирло, бо, відколи ти прилізла, у нас показник вроди знизився! — Каська зареготала низьким голосом і рушила до своєї парти.
Усі відсахнулися від неї.
Йоанна відірвалася від підвіконня, але відчула міцні обійми. Вчепившись у зап’ястя, рука Каї твердо її зупинила.
— Будь ласка, це ні до чого, — Кая благально глянула в очі подрузі. — Я вже звикла до цього, мені взагалі начхати, — заторохкотіла вона, палаючи очима.
— А мені не начхати! — Йоанну охопив гнів. — Чому ми повинні дозволяти їй так поводитися? Я з цим не згодна…
— Якщо ти за мене заступишся, буде ще гірше!
— Гірше вже бути не може, розумієш! — Йоанна дивилася на Каю зі здивуванням.
— Будь ласка, на місця! — голосно крикнув Талес, розмахуючи від дверей журналом, наче зброєю масового знищення.
— Бувало й гірше, повір мені, — прошепотіла Кая і почовгала до своєї парти. Останньої, під стіною.
Уроки добігали кінця.
«Ще лишилась виховна година — і кінець стресу на сьогодні», — похмуро подумала Йоанна, дивлячись за тим, як молода вчителька марно намагається приборкати клас. Її прозвали Слабачкою, і на початку свого вчителювання вона вляпалась по самі вуха, бо їй дістався їхній клас — із Каською, Матеушем і заляканою рештою. «Шкода, що вона нас боїться і що це по ній видно», — Йоанна любовно дивиться на Слабачку, бо вона симпатична.
Ще хвилю ця жіночка силкується укоськати школярів, щоб після цієї нерівної битви лягти трупом серед шелесту розмов і сміху. Тиша западає лише тоді, коли вчителька сяк-так дістається до головної теми.
— У роздягальні знову зникають гроші, — говорить вона і швидко докидає: — Я знаю, що ви не маєте жодного стосунку. Ну, хіба що хтось шастає і по ваших кишенях. Отож дирекція просить вас перед уроками все витягувати.
— В інших із кишень? — регоче Матеуш. — Як скажете, так і зробимо!
Слабачка ледь помітно червоніє.
— Справді, — зізнається вона. — Я не так висловилася. Забирайте з собою гроші й не провокуйте злодіїв.
Вона знову втрачає слухачів. Цього разу вже до дзвінка, бо наступний пункт програми, як швидко й ефективно навчатися, тут нікого особливо не цікавить.
— Чи є якісь питання? — звертається вона до класу, і цієї миті рятівний дзвінок звільняє всіх від необхідності відповідати.