Міраі назвала і комендант видала їй комплект.
- Тут блузка, жилет, жакет та спідниця, а також бант, туфлі і портфель.
- Ага… – Міраі загрузла в розмірковуваннях.
- Та не хвилюйтесь ви так! Зазвичай це не означає нічого поганого, а навпаки!
- О… дякую…
Зайшовши в свою кімнату, Міраі все ще не могла перестати думати про той особливий пропуск. Раптом у двері постукали.
- Відчинено!
- Нарешті ти приїхала! – в кімнату ввірвалась щаслива Намі і кинулась обіймати здивовану Міраі. – Я вже не могла тебе дочекатися! Моя кімната 218, майже поруч. Слухай, та тут просто королівські кімнати, навіть власна кухня є! – Намі не вмовкала. Міраі лише ніяковіло посміхнулась.
- Так, умови шикарні… О, до речі. В тебе теж вже є пропуск? Можеш показати?
- Ось. А нащо він тобі? – Намі присіла поруч на ліжко.
- Глянь на мій… – Міраі протягнула їй свій.
- Ого… Золотистий? – Намі здивовано розглядала пропуск. Раптом хитро посміхнулась. – То ти у нас улюбленичка!
- Я не зовсім розумію… – зітхнула Міраі.
- Такі пропуски видають тим студентам, які є родичами когось із викладачів, дітьми політиків (тут і такі є), а також тим, у кого помітили приховані особливі здібності.
- Як це?
- Ну-у… Ти ж прийшла в Академію, щоб набути магічних знать, так? Так от – у декого є і вродженні магічні здібності, просто вони про це не знають. Кажуть, що Мізу-сама бачить в студентах такі здібності і тому їм видають особливі пропуски. Як ідентифікатори.
Міраі була приголомшена таким поясненням. Вона слухала слова Намі з роззявленим ротом і не могла повірити, що у неї можуть бути вроджені здібності. Не інакше – вона ж не була ані родичкою якогось викладача, ані із сім’ї політиків.
- Схоже тут все не так просто, як я собі думала… – Міраі знову замислилась.
«Отже, я маю бути більш обережною...»
- Ей, це ж чудово! Бути ідентифікованим студентом – це честь для тебе! Нічого поганого в цьому нема! – Намі весело підморгнула, та Міраі наче щось підказувало, що тут і доброго нічого. – Ну, піду вже, я зазвичай швидко лягаю спати! Побачимось завтра! І не грузись дурницями!
«Якби ж то були дурниці...» – Міраі понуро опустила голову. «Це ж треба...» - вона відкинулась назад і лягла на ліжко, одразу закутавшись думками. Все розмірковувала над тим, яким же чином їй дістався той «золотий» пропуск. «Ех… у списку я була остання. Напевне, всіх хороших викладачів швидко розподілять, а мені трапиться один із найгірших, а то і невдаха якийсь… З моїм-то везінням! Угх! – Міраі зажмурилась і похитала головою - Від такої думки я вже сама себе невдахою почуваю...»
Дівчина різко піднялась. «Хай вже буде, як буде...» – вона сама себе заспокоїла і взялась розпаковувати речі. Розібравши валізку, Міраі пішла оглядати кухню. На диво, холодильник був забитий овочами і фруктами. Також там було молоко, кілька йогуртів, масло, сир, куряче м’ясо, гриби та риба. У верхніх тумбочках Міраі знайшла мелену каву і два сорти китайського чаю, цукор, різні приправи та спеції і навіть хліб та печиво. Посуд, кухонні рушнички та миючі засоби, туалетний папір – все це було в нижніх тумбочках. У душовій стояв шампунь, мило, гель для душу, кілька чистих рушників, зубна паста і, навіть, щітка.
«Вау… Але звідки все це?» – дівчина була геть здивована. Вона спустилась сходами до кабінки коменданта.
- Там… У холодильнику повно продуктів… Звідки?
- О, це, так би мовити, стартовий набір. Вам не потрібно купувати продукти, кожного тижня їх привозять безкоштовно і ви просто берете собі все необхідне. Предмети гігієни також. – комендант лише мило посміхалась.
- Це що, привілеї «золотого» пропуску?
- Ні, це для кожного студента.
Міраі була вражена.
«Королівська кімната, така приємна комендант, власна кухня, повний холодильник – куди я потрапила? Цікаво, чи було б тут все так само, якби «Єва» була б більш відомою широкому загалу?»
За мить у Міраі піднявся настрій. Все йшло просто чудово, та, хоч вона й не знала, що її чекає завтра на розподілі, це вже майже не хвилювало. Повернувшись у кімнату, вона лягла на ліжко і задоволено зажмурила очі…
Вранішнє сонячне проміння розбудило Міраі досить рано, заливши всю кімнату яскравим світлом. Вчора вона так і заснула, навіть не роздягнувшись. Прокинувшись, прийняла душ. Коли заходилась робити ранкову каву, в двері постукала комендант.
- Доброго ранку! Ось вам карточка. Там розписано, о котрій і де ви повинні прийти на розподіл. Гарного вам дня!