- Ех, нудьга смертельна, цей Статут!
Міраі оглянулась. Позаду неї стояв симпатичний високий хлопець із скуйовдженим темним волоссям на голові, одягнений у світлу футболку із довгими рукавами, темні джинси і зелені черевики. На лівій його руці дівчина помітила кілька шкіряних браслетів із металічними фігурками.
- О, а ти теж новенька, правда? – посміхнувся він Міраі. – Мене звуть Енто, а тебе?
- Ем… Юнарагі Міраі… – вона відчула себе дещо незручно поруч із ним.
- Яке гарне ім’я, звучить дуже впевнено і, схоже, цілком підходить під колір твоїх очей – таке ж світле. – і він знову посміхнувся, злегка примружившись.
- Не варто робити одразу стільки компліментів незнайомій дівчині. – зневажливо кинула Міраі. Хлопець не очікував такої відповіді і засміявся.
- А й справді, але ми вже познайомились!
Міраі зніяковіла.
- Ти студент? А чому не в формі?
- О, комендант не змогла знайти мій комплект. Сьогодні після занять повинна видати. Ах, нам варто поспішити, вже час. Ну, побачимось!
«Угх! Годі вже думати про цих бісьоненів7! Я не за цим сюди вступила!» – подумки насварила себе Міраі і попрямувала у аудиторію.
- О, Міраі! Сюди! – вартувало їй тільки ввійти, як Намі вже весело вигукувала її ім’я. Вона сиділа аж на останньому ряду в аудиторії.
- Від тебе стільки шуму… – роздратовано промовила Міраі.
- Ти чого це з самого ранку така? Не виспалась? Чи не поснідала? Між іншим, люблю сидіти в таких аудиторіях у найвищих рядах. Тут добре видно все, і чути. І поговорити можна! – хихикнула подружка.
Міраі важко зітхнула.
- Спала я не дуже добре, а от поснідала геть непогано… Я ходила до свого сенсея.
- Так рано? – Намі здивувалась.
- Ага, хотіла забрати свої документи у нього і піти геть звідси… Та коли прийшла, то зустріла зовсім не того чоловіка, що бачила вчора…
- Е? Ти що не в той кабінет зайшла?
- Та ні же! То був доктор Сандервік, але якийсь інший. Він був такий привітний і спокійний, що я навіть забула, по що прийшла. І пригостив мене сніданком…
- Ого…
- А ще він пояснив, чому так поводився. Виявляється, із останньою його студенткою щось не склалося і він ледь не попрощався із місцем викладача у «Єві». Тому чотири роки він не навчав особистих студентів після цього…
Намі здивовано слухала Міраі.
- «Хатае»… Він сказав, щоб я називала його просто по імені…
- Схоже… перші наші заняття саме у нього… – тихо сказала Намі, показавши поглядом униз. В кабінет увійшов Хатае. По аудиторії пройшов легкий шум. Дівчата захоплено перешіптувались, розглядаючи викладача, та він і поглядом не кинув ні на когось із них, втупившись у класний журнал. Раптом він підвів голову і всі замовкли.
- Доброго дня. – байдуже промимрив і, повернувшись до дошки, нашкрябав крейдою кілька ієрогліфів. – Я доктор Сандервік Хатае. Спеціалізація, яку ви вивчатимете на моїх заняттях, називається «Зіллєваріння із натуральних природних органічних компонентів», простіше кажучи – все про рослини і те, що можна із них приготувати! – він посміхнувся і провів поглядом по аудиторії. Кілька дівчат, зашарівшись, одразу зніяковіло поопускали голови.
- А він і справді красень… – захоплено прошепотіла Намі. – Тобі пощастило з таким викладачем.
- Годі! Ти Статут читала? Здається, від однієї лише думки про якісь стосунки вигнати можуть! Я не за цим сюди прийшла, Намі…
- Ум… так не цікаво, – скривилась Намі, – у мене викладач теж красень, але якийсь він надто серйозний. Тому я ні на що не розраховую… – якось розчаровано вже протягнула вона.
- Що ж, давайте перевіримо, чи усі присутні. – Хатае знову опустив голову у журнал. – Отож, я називаю прізвище та ім’я, чий власник піднімається і каже, що це й справді він! – вже більш жартівливо продовжив сенсей. – Адаічі Юмі?
- Тут!
- Викладач?
- Накамура Аі.
- Добре. Наступний…
Хатае читав імена, щось позначав у журналі. Студенти один за одним піднімались.
- Сідзукамі Енто!
- Я! – кількома рядами нижче з місця піднявся той хлопець, якого Міраі зустріла у вестибюлі. Вона здивовано перевела погляд на нього і він, наче відчув це, обернувся і посміхнувся їй. Міраі різко відвернулась і почервоніла. «Якого дідька?!» – роздратовано запитала себе подумки. Намі помітила це і лише прохихотіла, прикривши рот рукою.