- В чому проблема, - нараз заговорив Ян, - щоб Екторіні не можна було керувати Академією? Вона теж входить до складу Магів Рунде Ваелсе. Хіба не можна зробити виняток?
- Не можна. – спокійно озвалась Феланда. – У випадку зі мною така ж ситуація. Якщо б із Ларсом щось сталося – Академія у Данії не перейде у мої руки – керувати нею поставлять Еріана або ж когось із близнят. Поки що до цього готовий тільки Еріан.
- Хм, Яне, - раптом звернувся до нього Моріус, - ти так постарів. І я й справді здивувався, побачивши тебе тут.
- Хіба Флам не розповідав, що в Безодні час по іншому іде? Його теж добряче життя потріпало. – зневажливо мовив Сорен і Флам сердито зблиснув очима, й шрами від пекельного вогню зліва на його обличчі засмикались.
- Годі, Сорене. – тихо сказала Есс і повернулась до Моріуса. – То що ви вирішили?
Та Моріус і не слухав її.
- Яне, як я вже й сказав – Мортен покараний. Усі, хто був причетний до цієї справи, отримав заслужене. Тому ми не будемо більше продовжувати цю тему. А на рахунок управління цією Академією – є лише два кандидати на посаду директора. Флам і…
- Дозвольте мені. – раптом з місця піднявся Еріан.
Лілліан здивовано глянула на нього. Як і Феланда.
- Синку, ти впевнений? – перепитала вона.
- Цілком.
- Що?! – нараз вигукнула Лілліан й собі схопилась із місця. – Нізащо! Тільки не він!
Усі вже здивовано дивились на неї. Флам лиш хмикнув собі під ніс.
- Це в будь-якому випадку краще, ніж Флам, Ліллі. – спокійно додав Дортерус.
- Гм… - замислився Моріус. – Я справді збирався запропонувати це місце Фламові. До того ж, Еріане… Ти займаєш посаду управляючого в Університеті…
- Нічого. На моє місце й без того є багато гідних кандидатур, а ця Академія ще з мого минулого візиту так мені сподобалась, що увесь цей час я не мав спокою. – вдоволено і трохи гордовито відказав Еріан. – Я готовий.
Моріус допитливо глянув на Флама. І всі застигли в очікуванні.
- Ні, хай буде він. – нібито байдуже сказав Флам. – До того ж, гадаю, не приживусь вдруге в цьому колективі.
- Еге ж… - зловісно додав Сорен.
На якусь мить запала напружена мовчанка. І за хвильку озвалась Ширао.
- Я за те, щоб залишити Академію в руках Екторіни.
Це стало несподіванкою для усіх присутніх. Ян лише вдячно поглянув на неї, та розумів, що інші на це не погодяться.
- Пропоную провести голосування. – знову сказала Ширао. – Добре подумайте над цим.
- Я теж. Хіба я можу не підтримати сестру? – Хілберт й собі піднявся.
- Хм… цікаво. – пробурмотів Моріус.
Професор Йевесс переглянувся із доктором Лісманном.
- Я протестую. – грубим низьким басом проклекотів Йевесс й заворушив рудою бородою. Своєю статурою, грубим голосом і майже червоним волоссям він був схожий на справжнього вікінга. – Якщо ми одного разу дозволимо порушити правила, цим стануть користатися всі, кому не лінь.
- Згоден із ним. – й собі озвався Лісманн.
Моріус все ще роздумував, зацікавлено поглядаючи на реакцію Екторіни. Було видно, що в її очах зажевріла надія. Та Феланда не погодиться на це, а сам Моріус тим більше.
- Що скажеш, Феландо? – поглянув на неї він.
- Авжеж, ні. Крісло директора переходить в руки когось із дітей і крапка! Давайте вже закінчимо із цим. – сердито відповіла вона.
- Що ж, от і вирішили. – Моріус і собі піднявся. – Еріане, від завтрашнього дня займаєш директорський кабінет у Академії. Потурбуйтесь про нього. – кинув він наостанок Екторіні і попрямував до виходу. Слідом за ним пішли й решта. Лише Ширао співчутливо і якось винувато поглянула на Яна.
- Еріане… зустрінемось за кілька годин наверху. Покажу й розкажу що до чого. – озвалась до нього Екторіна й собі попрямувала геть.
Лілліан розгублено дивилась то на матір, то на Еріана.
- Але ж… - ледь не в сльозах мовила вона і кинулась навздогін. – Мамо! Зачекай! Невже ти так легко погод…
Та не встигла вона договорити, як Екторіна різко обернулась і ударила її по обличчі. Ліллі не втрималась на ногах і ледь не упала, та її підхопив Еріан.
- Бачити тебе не хочу! – гнівно прошипіла Екторіна і зникла за дверима.
Від несподіванки Лілліан не знала, що й думати. Із очей покотились сльози.
- Облиш мене! – вигукнула вона Еріанові. За мить до неї підбігла Юі і допомогла підвестись. Вона й собі налякалась.