Щось насторожило Ліллі в словах Еріана.
- Мама. – тихо відповіла вона і хлопця це помітно здивувало.
- Екторіна? Чому не ти?
- На це є свої причини. – вже трохи роздратовано відповіла Ліллі.
- Он як… - задумався хлопець. – Вона тут? Можу я з нею побачитись?
- Авжеж. Вона у центральному кабінеті. Тому, що раніше належав…
Та раптом позаду них прочинились двері і у залу із вестибюлю ввійшла Юі. Дівчина хотіла було окликнути Лілліан, та, лиш відкривши рот, помітила срібноволосого і завмерла, втупившись у нього. Її навіть трохи налякала його велична постать, холодне, як іній, волосся і пронизливі очі.
- Ох… - захоплено озвався Еріан і швидко підійшов до неї. – Б’юсь об заклад, ти – Юі. Ще одна дочка-красуня Мортена…
Дівчина лиш із ще більшим здивуванням глянула на нього, та за мить слідом за Юі в зал ввійшов Дортерус. І так само вражено оглянув данця.
- Еріане? Ніяк не чекав тебе тут побачити! – Дортерус наче й зрадів його появі тут. – Яким вітром? Господи, я й справді так давно тебе бачив…
Еріан лише привітно посміхався.
- Приїхав оглянути це місце. – якось уже винувато озвався він.
Дортерус хитрувато примружився.
- Прислали із Данії? Що ж їм не йметься…
- Я лиш оглянути, як тут все. Не більше. – захихотів Еріан.
- Ходімо, я проведу тебе до матері. – строго озвалась Ліллі, не витримавши цих огидних натягнутих, як їй здалося, посмішок данця.
- Так, звісно. Що ж, - він обернувся до Юі, - приємно познайомитись, сестро.
І, наостанок знову посміхнувшись, зник із Ліллі за дверима. Юі провела його недовірливим поглядом і тихо озвалась:
- Ніяка я не дочка Мортена. У мене ніколи не було батька… Черговий Еберг..? Я правильно зрозуміла? – глянула вона на Дортеруса. – Хто цей Еріан?
- У Мортена є ще два рідні брати – Мо́ріус, батько Флама, і Ларс. Маги із них трьох тільки Мортен, був… Моріус та дружина Ларса, Фела́нда, яка займає одне із найважливіших місць в Університеті. Еріан – старший син Ларса та Феланди.
- І все ж, - задумливо промовила Юі. – Хто він?
Дортерус розгубився. Чимось Еріан не сподобався Юі і це було добре помітно.
- Хочеш знати, що він за людина? – перепитав він. – Що ж, не можу нічого конкретно сказати. Я бачив його востаннє років десь з дванадцять назад.
- Як думаєш, - Юі поринала в роздуми все глибше, - він й справді просто так тут з’явився? Ти уже Фламові начебто довіряв…
Дортерус здивовано поглянув на дівчину. А й справді – хтозна, яким виріс Еріан. Посмішка начебто не фальшива, проте Еберги уміють майстерно приховувати за нею найтемніші думки.
- Не хвилюйся. Тепер усі на сторожі.
Еріан мовчки прямував поряд із Ліллі у центральний кабінет, крадькома поглядаючи на неї. На превелике його вдоволення доросла Лілліан не менш мила, аніж восьмирічна, проте характер помітно загрубів. Воно й не дивно в світлі останніх подій.
«Цікаво, чого це Лілліан не стала керувати Академією? Адже за правилами Екторіні не дозволено, управління має перейти в руки когось із дітей… Хм… В будь-якому разі не варто цього говорити дядькові Моріусу».
- Ліллі… Ти не хочеш мені розповісти, чому не ти директор Академії. Ти ж знаєш правила, тому…
Лілліан від несподіванки аж завмерла на місці. Вона й геть забула про це бісове правило!
«І що ж його сказати Еріанові? Якщо про це дізнаються в Данії, одразу заявляться сюди, до того ж не з добрими новинами…» - гарячково роздумувала вона. Аж долоні спітніли. Та назвати справжню причину вона не могла.
Еріан так само зупинився і здивовано поглянув на неї. Він одразу помітив, як Лілліан занервувала. Отже, причина й справді вагома, раз вона й сказати про це не може.
- Не хвилюйся так. – спокійно сказав Еріан, намагаючись її трохи заспокоїти. – Я можу не говорити про це в Данії, тільки скажи мені, в чому справа.
- Я… я не можу тобі сказати… - розгубилась Ліллі.
- Чому?
- Тому, що… тому, що не можу!
- Що ж… тоді доведеться розповісти дядькові…
- Ні, Еріане! Не кажи нічого, будь ласка… - Ліллі дивилась на нього благальним поглядом і в її очах відбивався справжній страх. – Інакше… вони заберуть її у нас…
Еріан пильно заглянув у її очі і примружився. Що ж таке вона не може йому розповісти?
- Гаразд. Не скажу. – так само спокійно відказав він і пішов вперед. Ліллі неохоче ступила за ним.