Еріан слухав Сорена, посміхався і примружував очі. Цей план мав бути не просто бездоганним – геніальним! Та заради успіху доведеться піти на великий ризик.
- Ну й хитрий же ти диявол… - Еріан відчував себе повністю роззброєним. Після того, що вигадав Сандервік, у нього не залишилось жодного аргументу, аби спростувати хитромудрий план. – Проте, є кілька але…
- Що, боїшся віддавати свою магію Лілліан? – єхидно осміхнувся той.
- Це якраз найменша проблема, Сорене. Мене бентежить та частина, де ти покажеш Ліллі, що я – скажена істота, яка гналась за її життям. Вона зненавидить мене.
- Ліллі достатньо розумна, аби пробачити тобі, коли дізнається правду. Я б навіть сказав, що в її очах після всього ти будеш героєм.
- А чому не варто говорити їй про все? – поцікавився Еріан.
- Жінки не вміють до кінця контролювати свої емоції, а вони в той момент мають бути справжніми на всі сто. Бо якщо Ліллі знатиме правду – зімітувати натуральність не зможе. Чим менше людей знатимуть, тим правдивіше все виглядатиме. Ми не можемо допустити помилок.
Еріан задумався. І справді, Сандервіка він не даремно позвав. Він почував себе навіть дещо ошуканим.
- Хай тобі грець, Сорене… - Еріан зітхнув. – Та я згоден на цю авантюру. Я готовий віддати свою магію одразу після того, як ти знайдеш заклинання, що активує її в тілі Лілліан.
- Домовились. – одразу незворушно відповів Сорен і зник геть.
Глава двадцять сьома
Неспокійна ніч
- …У тій кульці була магія. – продовжував Сорен. - Він віддав її, щоб твої очі могли засяяти, коли Моріус зажадає доказів того, що ти справжня. Я мав промовити заклинання, щоб прокинулось сяйво, але побачив, як Роселінд прослизнула у внутрішній двір і ударила Юі. Я зрозумів, що Моріус усе-одно забере тебе у Данію, тому вирішив рятувати Юі, інакше і її б потягла за собою Лінда. Тоді я точно залишився б без союзників. А розраховувати лише на одну Карін я не міг, це занадто…
Лілліан мовчала. Вона ненавиділа зараз увесь світ.
- Він постраждав через тебе, Сорене… - тихо мовила вона.
- Знаю, Ліллі… і мені дуже шкода. Але в іншому випадку все вийшло б іще гірше…
- Повірити не можу, що він пішов на таке заради мене… Магію віддав..?
Хілберт встав із дивану і якось занепокоєно озвався:
- Дівчата, вам потрібно поспати. Наверху є кілька кімнат.
- Ні́коли спати, Хілберте! – розсердилась Лілліан. – Як я, чи будь хто ще із нас зможе заснути?!
- І все-одно, Лілліан, тобі краще його послухатись. – додав Дортерус. – Ти й так сильно виснажена. Якщо не відпочинеш, це ускладнить нам ситуацію. Хтозна, коли Моріус нас знайде…
- Скоро він нас не знайде. Принаймні до ранку точно. – розважливо мовив Хілберт.
Лілліан нічого не відповіла і, кинувши лютий погляд на Сандервіка, сердито попрямувала сходами нагору. Юі та Рос й собі пішли за нею.
- Я залишусь поки що тут. – тихо мовила Карін до Сорена. - Нехай вони побудуть наодинці.
- Гаразд. – погодився хлопець.
За кілька хвилин Хілберт зник за дверима, ще за кілька повернувся із якимось книгами.
- Що це? – поцікавився Сорен.
- Септора.
- Септора? – щиро здивувався той. – Але… Де ти її узяв? Я весь Університет перевернув догори дригом, шукаючи її!
Хілберт раптом здивовано посміхнувся.
- Це не мої книги. Еріан десь дістав їх, начебто аж у Норвегії. І попросив заховати так, щоб більше ніхто, окрім нас із ним не дізнався про їх існування.
Скориставшись тим, що чоловіки так сильно були зосереджені на пошуках способу зцілити Еріана, Карін сіла ближче до нього і відгорнула край мантії, яким була прикрита його спина. Такого їй ще не доводилось бачити і вона аж затулила обличчя рукою. Та за мить опанувала себе і простягнула над ним руку. Її очі яскраво засяяли.
- Ти що це надумала? – сердито озвався Сорен, ухопивши її за зап’ястя. Карін аж здригнулась від несподіванки. – Не роби дурниць.
- Сорене… У нас мало часу…
- Дозволь їй. – до них раптом підійшов Дортерус. – Це лише фізичні рани. До того ж, зараз усе інакше. Лише поглянь на сяйво її очей! Вона впорається із цим.
Сорен лиш ще більше нахмурився.
- А якщо ні? Я не можу так ризикувати!
- Якщо щось буде не так, їй ми допоможемо швидше, ніж Еріанові.
Насупившись ще більше, Сорен відпустив її руку.