Якусь мить Ліллі задумалась. Їй все не давало спокою оте Еріанове «прикриття». Зрештою вона не змогла придумати, що то в нього за такі приховані мотиви.
- Думаю, я маю подякувати тобі. Поки не знаю, що ти задумав… - нарешті озвалась вона і срібноволосий добродушно захихотів, зблиснувши своїми пронизливими очима.
Хай би там що говорив Еріан, Лілліан не полишала тривога, що він таки щось задумав. Хто-хто, а саме цей Еберг, неначе підступна зміюка, виринув нізвідки неспроста. Його жовті прищурені очі те й діло спонукали її гадати, що криється за тим поглядом і фальшиво-щирою посмішкою. Надто легко Еріан погодився прикрити Ліллі, однозначно, захоче чогось взамін. І саме те, що дівчина й уявлення не мала, що саме він зажадає, лякала її більш за все.
Одразу ж після від’їзду Еріана, Лілліан зв’язалась із Сореном, та він ні сном, ні духом про плани Еберга, і тим більше про його появу в Камбрійській Академії. Але занепокоїло його все це не менш, ніж Лілліан.
- Невже твоя мати й справді японка..? - старанно роздумуючи про щось своє, зненацька озвалась Юі.
Дортерус уважно розглянув її замислене обличчя, а потім підійшов і сів поруч.
- Не тільки мама, у батька теж є японські корені.
- Справді? – щиро здивувалась Юі.
- Угу. Моя бабуся, татова мати – теж японка. Якщо не помиляюсь, її звали Акатсу́не…
- Гарне ім’я… - тихо озвалась вона, розглядаючи обличчя Дортеруса. – Ти схожий на маму. Волоссям… а очі – батькові. І родимка.
Вона легенько тицьнула в неї пальцем. Дортерус лише посміхнувся.
- Дядько Хатае теж мені це сказав…
- Дивно, що ви із Сореном геть не схожі. У твого батька світле волосся, та не таке морозне, як у нього. Можна навіть подумати, що Сорен – із роду Ебергів.
Дортерус уже й справді розсміявся.
- Сорен схожий на дідуся Говарда Сандервіка. У нього було таке волосся і холодні сіро-блакитні очі. Дядько Хатае – теж срібноволосий, це, мабуть, гени такі. І мій батько світловолосий. А у Ебергів, напевне, і кров срібна венами тече – вони такі всі до єдиного.
Тут і Юі розсміялась. Та раптом перестала, зрозумівши, що вона теж Еберг. Віднедавна… І волосся у неї таке ж срібне.
- Чого ти спохмурніла? – пильно поглянув на неї Сандервік.
- Коли чую це прізвище, аж огидно стає… - вона й справді скривилась. – Мені ненависна й сама думка про те, що я дочка такого поганця…
- Не всі Еберги такі, як Мортен. Лілліан, наприклад. Та й Еріан начебто… Хоча, тут я не певен. Та й все це ж не від прізвища залежить. Зрештою, його можна змінити… - і він хитрувато посміхнувся Юі.
- Це що, - скептично зирнула на нього Юі, - пропозиція?
- Хтозна…
За деякий час Юі знову заговорила про Сандервіків.
- Дортерусе… А що відбулось між тіткою Норою і твоїми батьками? Сорен розповідав щось про полювання на магію, та я так і не зрозуміла остаточно, що й до чого.
- Хм… - Дортерус задумався, не знаючи, із чого почати розповідь. – Напевне, спочатку треба сказати, що власники чистих і надзвичайно сильних здібностей народжуються лише із взаємного кохання. Дідусь Говард одружився із бабусею по-любові. Ельза, мати тітки Есс – теж. А от Вінсент, батько дядька Хатае вирішив одружитися із розрахунку. Теж на японці. Як розказував тато, його дружина Мі́дорі-сан була чудовою жінкою. Турботливою, милою й доброю, спокійною… Вони з Вінсентом виховували тата разом із дядьком Хатае із дев’яти років…
- Чому вони? – не зрозуміла Юі.
- Татові батьки загинули. Як потім виявилось – від рук Вінсента. Він запізно зрозумів, що одружитись потрібно було лише через взаємне кохання, а не із розрахунку, адже від цього дядько Хатае не успадкував справжні магічні здібності, і магії йому довелось навчатися із самого дитинства… Одного разу мій батько їхав кудись із Вінсентом автівкою. Той його відволік і тато збив дівчину. Вона пролежала у комі майже три місяці і батько приходив до неї кожної ночі у лікарню, намагаючись вилікувати її. Він закохався у неї… Виявилось, що це дочка доброго друга Вінсента і батько став просити дядька, аби той зробив її його нареченою. Спочатку Вінсент сказав, що все залагодить. Та помітив у її очах сяйво і вирішив одружити із своїм сином. Вона прийшла у Єву навчатися магії, потрапила до Хатае. І закохалась у нього. І він у неї теж. А потім з’явилась Нора. Колись Дядько Хатае був до безтями закоханий у Нору, та вона його використала і покинула, а тоді знову повернулась і Хатае відмовився від нареченої. В той момент із Англії повернувся мій батько і пішов викладати у Єву. Там він зустрів її знову… Їхні очі нарешті взаємно засяяли, та довго батькові довелось заслуговувати своє кохання. Відтоді й почались переслідування Нори, якою керував Вінсент. Він зрозумів, що Безкінечний магічний потенціал, який він так прагнув отримати, був отим взаємним коханням моїх батьків… Зрештою, він таки загинув від рук тієї магії. Нора ж ще деякий час полювала на моїх батьків, а потім, коли з’явилась ти, її зв’язали обов’язки і вона отямилась. Зрештою, Нора довідалась, хто твій батько і що в нього за план. Саме тому вона стала сприяти втіленню того плану в життя.