- То що скажеш, Сандервік? – запитав знову Вільям і прицмокнув. – Ти довго думаєш… Я міг би її трішки помордувати магією, поки до тебе доходять всі аспекти нашої угоди.
Тут Сорен грізно скреготнув зубами.
- Гаразд. Та я пропоную тобі трохи інше. Забирай магію сам, а Карін відпусти. Ти зможеш сам робити те, що вміє вона. В будь-який момент, до того ж, якщо отримаєш подвійну магію, затрати твоєї енергії на її використання зведуться до нуля. Така сила об’єднаних здібностей.
- Ні… - відчайдушно озвалась дівчина. – Не роби цього…
- Цить! Тебе ніхто не питав! – штурхнув її Вільям і щиро здивувався словам Сорена. – Ти обміняєш на це дівчисько усю магію? Справді погоджуєшся на таке?
- Навіть не задумуючись.
- Хм-м… а це непогана ідея. Ні, це взагалі шикарний план, хитрий ти демоне! Най так і буде, вона все-одно мені нафіг не здалась!
- Чудово. – монотонно буркнув Сорен і підійшов кілька кроків. Його очі запалали ще яскравіше. – Не ворушись, Карін…
Враз її очі теж засяяли яскраво і Сорен зненацька вражено завмер на місці. Його обличчя раптом стало мінятися і Вільям здивовано застиг на ньому поглядом. У той момент Карін щосили штовхнула ліктем Уіла у бік і… обернулась у Сорена.
- Staenk! - він різко розправив крила і ще раз штовхнув Вільяма повітряним сплеском. На цей раз так сильно, що той аж упав на сходи. Сорен одразу протягнув руку уперед і притиснув магією Уіла до сходин, що болюче вперлись в його тіло гострими кутами.
- Не чекав такого? Ти здивований? Не може бути! – гнівно прошипів Сорен і Уіл спробував смикнутися, але той зупинив його ще одним заклинанням. – Loss! Ти ж раптом виявився магом, Уіле, проте все-одно не такий «крутий», щоб змагатися зі мною, мерзотнику! Я вмію керувати енергією, щоб помінятися місцями з іншими. – він притискував його ще сильніше. - Оце й справді «прикольно», чи не так? Чого ж ти мовчиш? Може в тебе є ще якийсь план? Надто небезпечно укладати угоди із демоном, ти так не думаєш?
Сорен лютував і водночас насолоджувався своєю вправністю. Він уперше спробував таке переміщення, адже воно було найкращим вирішенням ситуації, проте вийшло все надзвичайно чудово. Вільям, ошелешений таким поворотом подій, не зміг навіть дібрати слів і перелякано дивився у розлючене обличчя Сандервіка. Чогось він не врахував і зненацька все обернулось геть не в кращу сторону для нього.
- Як… як тобі таке вдалося? – розгублено озвався він.
Навколо помалу стали сходитися студенти, перешіптуючись і розгублено розглядаючи крилатого чарівника у срібній мантії, із срібним волоссям, шматком черепа на обличчі і сяючими блакитнуватими очима. За кілька кроків за всім цим мовчки спостерігав Дортерус, Хатае та вдоволена видовищем Нора.
- Я вже казав тобі, Уіле, – я маг, а ти не безсмертний. Хай хто б ти не був, Мірдлоу чи Еберг – я не допущу тебе ні до Карін, ні до британської Академії! - Сорен підняв його угору, тримаючи магією за шию і обернувся до Карін. – Залишайся тут, я повернусь за тобою, коли все закінчиться.
Дівчина, не в змозі заперечити, лише кивнула головою і Сорен зник, забравши із собою Вільяма.
- Ходімо, дядьку. – Дортерус посміхнувся на прощання Норі і вони із Хатае теж зникли.
Поки Сандервіків не було, Лілліан, Юі та Еріан пішли оглянути руїни Академії. Коли Юі із Еріаном про щось говорили, копирсаючись поглядом в уламках, управляюча із неприхованим розчаруванням кинула поглядом на квітник, де була кругла зала. Акація, що безкінечно квітла, була знівечена і обгоріла, прикидана шматками штукатурки і скла. Від решти квітів залишилось лише якесь місиво. Споглядаючи все це, Лілліан відчула, як всередині наростає злість. Скоро мали з’явитися старші Сандервіки і її мама. Вона боялась її побачити, боялась, що тепер Екторіна зненавидить її остаточно, коли побачить це попелище. Вона не змогла уберегти Академію, не змогла протистояти Ебергам. Що буде далі? Ще зовсім трохи, ще чуть-чуть, і тут буде ще й Моріус. Хтозна, кого він приведе із собою…
- Еріане… Вільям збирав армію? – тихо запитала Юі. – Сорен сказав… Але для кого?
- Він сказав, для когось із Данії. Я не зміг із нього витрясти ім’я того мага.
- Гадаєш, це Моріус? – в ледь тремтячому голосі дівчини чулось занепокоєння.