Еріан зацікавлено поглянув на Юі. Авжеж, їй було страшно. Та вона вже достатньо впевнено володіла магією, не те, що Лілліан… Вона лише отримала свої здібності і що із ними робити, мабуть, уявлення не мала. Це ж зовсім не та магія, що вона знала до цього… Та зненацька Еріан на кілька секунд стурбовано завмер, втупившись широким поглядом у одну точку перед собою. Погляд його помутнів. Він мимоволі озирнувся на Лілліан і аж похолов. В ту мить її ухопив Флам і зник.
- Ліллі! – гукнув Еріан і, «вчепившись за хвіст», перемістився за Фламом.
Юі налякано застигла, аж враз позаду неї почувся в’їдливий голос.
- А що це ти не кинулась за ними? Ти ще такого не вмієш, сестричко? – Лінда стояла за кілька кроків від неї і вдоволено кривила рот.
За мить вона розправила крила. Проте, вони були не такі, як у всіх інших. Якщо в Сандервіків, Ліллі та Еріана вони були напівпрозорими, то у Лінди – звичайні і не зовсім білі, сіруваті.
- Ох, у тебе й крил певно немає… - із вдаваним жалем у голосі знову озвалась близнючка. Вона розпростерла долоню і в її руці засяяла магічна куля. Юі із острахом відступила назад, ледь не спіткнувшись об шматок поручня балкону.
- Без крил тобі буде важко тут пересуватись. – додала Роселінд і жбурнула у Юі ту кулю.
Дівчина затулилась рукою, утворивши напівсферичний мінливий щит. Куля ударилась об нього і щит її поглинув. Юі відступилась кілька кроків назад, та Лінда знову підійшла ще ближче. Вона промовила якесь незрозуміле заклинання і Юі за горло ухопило щось невидиме й холодне і стало душити. Дівчина пручалась, ухопившись руками за те, що її тримало, намагалась вирватись, але повітря ставало щораз менше. Насилу вона прохрипіла заклинання і в її руках засяяла магічна глефа. Та, якою вона намагалась відбиватися від змії. Юі змахнула нею перед собою і вмить звільнилась від тієї магії, хапаючи повітря. Вона перечепилась об щось, відступаючись, але упала і Лінда раптом стала над нею.
- Stáenk! – вигукнула вона і у близнючку полетіли уламки, що лежали навколо на землі. Лінда заступилась крилом, та за мить Юі метнула в неї сплеск. Другий удар нарешті зачепив її і та розізлилась. Та тікати Юі не було куди – Роселінд відтісняла її у бік сходів, проте площадка була зруйнована і вони обривались перед нею. Піднявшись, Юі замахнулась глефою у в Лінду полетіла стрічка сяючої магії.
- Skjold! – прошипіла Лінда і магія, випущена срібноволосою, розсіялась просто в близнючки перед обличчям. – Ти починаєш мене дратувати!
Вона витягнула звідкілясь з-під мантії пляшечку із якимось зіллям і підкинула її в долоні, єхидно вишкірившись, а за секунду жбурнула її Юі під ноги. Дівчина, довго не думаючи, перестрибнула через вцілівші поручні, намагаючись втекти, проте її ногу затисло між двома великими уламками колони. Вона кілька раз смикнула, та витягнути її не змогла. Пригадавши якесь заклинання, вона змусила ті каменюки розсипатися, та поки вовтузилась там, Лінда знову стояла перед нею. Тепер Юі виявилась загнаною в кут. Збоку від сходів був вихід у круглу залу, проте він теж вцілів дивним чином. Двері із обох боків прикинуло уламками, тому Юі, шарпнувши за ручку, відчинити їх не змогла. Близнючка підійшла до неї майже впритул. Її обидві руки палали дивним магічним вогнем. Юі не знала, що їй робити. Атакувати можна було до тих пір, поки сил не залишиться – Лінда захищалась своїми крилами від будь-чого. До того ж, нога Юі боліла в тому місці, де затиснуло уламками. Якщо вона й змогла б якось втекти, то недалеко. Кликати Дортеруса вона не наважувалась. Хтозна, що відбувалось зараз там, куди він перемістився із Сореном, а її поклик міг тільки завадити.
- Ох, тобі нема куди тікати, бідолахо… - озвалась Роселінд огидним голосом і жбурнула в Юі магію. Дівчина заступилась щитом. Наступний світловий згусток вона змішала із якимось заклинанням і пробила щит Юі, ударивши її у живіт. Срібноволоса заступилась руками і присіла.
- А тепер в мене для тебе є зілля. Запасне, адже від першого ти якось увернулась… Готова стати простою людиною?
- А ти готова? – раптом почувся позаду грізний голос Сандервіка.
Лиш вона від несподіванки різко обернулась, Ян ухопив її за шию рукою.
- Sovn! – він стиснув рукою горло на кілька секунд, а потім відпустив і Лінда упала на землю. Коли Юі підійшла ближче, вона неначе виглядала мертвою.
- Коли прокинеться, магом уже не буде. – тихо додав Ян. – Із тобою все добре?