- Так, професоре, дякую… - розгублено відповіла Юі. Позаду них стояла Міраі та Екторіна.
- Де усі решта? – запитала Міраі.
- Сорена покликала Карін… її украв Вільям… І Дортерус пішов із ним.
- А Лілліан? – озвалась Екторіна.
- Лілліан забрав Флам…
Глава двадцять дев’ята
Магічне коло і семеро магів
Використавши потік магічних часток із переміщення Флама, Еріан опинився у лісі. Помітивши, що за ним слід, Еберг махнув рукою і все навколо залило крижаною водою по пояс.
- Ти ж не вмієш плавати, правда? – мовив він до Еріана.
Той розгубився. Він не думав, що Флам одразу використає його страх проти нього. Еберг шарпнув Лілліан за руку, прикривши нею себе і очі його запалали. Щоб не пручалась, він окутав її магічним кільцем за руки й ноги.
- Тобі це так просто не зійде з рук… - просичала Лілліан.
- Цить! Інакше я ударю блискавкою по воді і підсмажу його! То ж будь чемною дівчинкою. Мені багато не треба, лише твоя магія. Повториш за мною кілька слів і любіться собі й надалі. Зрозуміла? Давай все швиденько зробимо і розійдемось.
Він стиснув її кільцями магії сильніше і підняв рівень води вище.
- Він, - Флам кивнув у бік Еріана, - не зможе нічого зробити, щоб визволити тебе, не завдавши шкоди, а ти не зможеш нічого зробити, щоб не нашкодити йому. Тому не дурій, Ліллі. До того ж, він боїться води…
Еріан борсався у воді, розправляючи крила, та через те, що він їх намочив, злетіти не зміг.
Флам вимовив перше слово, яке мала повторити Лілліан, та вона мовчала.
- Повторюй! – сердито наказав він, але дівчина й не думала цього робити.
Раптом Еріан завмер і обернувся до них гнівним обличчям. Він втупився просто у очі Фламові і його очі засяяли. Кілька секунд він пристально дивився, а потім аж здригнувся, неначе отямившись, і тепер його обличчя було спантеличеним.
- Ха-хах! – розсміявся Еберг. – Гіпноз? На мене таке не діє, Еріане!
Хлопець, розлютившись, що у нього не вийшло, кинувся уперед до Флама. І тут Лілліан раптом осяйнула одна думка. Її очі враз теж засвітились і, коли вона це відчула, крикнула:
- In váerse!
В той же момент Еріан обернувся змієм і пірнув у воду. Флам від несподіванки відштовхнув Лілліан і вона упала, не втримавшись на ногах. Плавати вона теж не вміла. Спробувала переміститись, проте кільця магії їй не дали цього зробити. У воді неможливо було промовити заклинання, щоб та магія її відпустила і вона зрозуміла, що тоне.
Флам метнувся геть від йормунганда, проте далеко втекти не зміг. Висунувши голову з води, Еріан проричав заклинання септорою, через яке Еберг не зміг переміститися. Він обернувся і ударив блискавкою в його бік, та цього Еріан навіть не відчув. Тіло змія було покрите кришталевою лускою, через яку не було відчутно ні холоду, ні удару, а ні будь-чого іншого. Підпливши зовсім близько, йормунганд знову виринув з води і роззявив пащу, на якій жовтим вогнем світились п’ять пар очей. Флам метнув у нього згусток магії, та паща поглинула його. Метнувши головою і виплюнувши вуглики, змій заричав і пірнув у воду. Обвившись навколо тіла Флама, він щосили стиснув його і задушив.
За мить рівень води упав так різко, неначе її всю поглинула земля. Еріан промовив заклинання і обернувся назад у людину. Побачивши Лілліан, що лежала на мокрій траві, він миттю підбіг до неї і підняв голову, а потім узяв її ледь притомну на руки і зник.
У Англії світанок наставав дуже довго. Хоч ніч була такою чистою й місячною, лиш мали показатись перші промені сонця, небо затягнули хмари і Камбрію накрив дрібний дощ. Помітивши верховних магів Академії, цікаві студенти покинули гуртожитки і стали скупчуватися на подвір’ї Академії. Лілліан й іншим викладачам довелось їх розігнати. От ще глядачів до всього дійства не вистачало!
- Міс Морріс, - до неї раптом підійшов старий професор хімії, містер Етвуд, а за ним стояло ще з десяток викладачів, - ми готові обороняти це місце.
- Що? – розгубилась вона. – Ні…
- Але, міс Морріс, Академія – наш прихисток, ми не можемо…
- Отож, не можете! – перебила його Лілліан. – Це не ваша битва. Усе, що відбувається, - справа лише Сандервіків і сімейства Еберг. Вам не варто в це втручатися. Краще виведіть звідси усіх студентів.
Та маги лише якось спантеличено переглянулись між собою.
- Це наказ! – сердито додала вона і ті порозходились.