- Очевидно, він собі думає, що ніхто не в праві йому відмовити… - сердито продовжила Юі і Натсумі із Хотару ще більше розсміялись. – Та годі вам! – і знову важко зітхнула, дещо заспокоївшись. – Я не знаю, що мені робити… Викладач мені дістався, здається, не дуже… Надто вже байдуже він ставиться до мого навчання. Мало того, що той ідіот переслідує мене на кожному кроці, то ще й саме навчання просувається із не дуже потішними результатами… Пройшов лиш тиждень, проте я наче й не в Академії навчаюсь.
Подруги притихли. Юі не знала, що ще добавити, розчаровано опустивши голову; Натсумі співчутливо поглядала на неї, а Хотару про щось зосереджено міркувала. Раптом вона спохопилась, очевидно придумавши щось явно варте уваги.
- Юі… - звернулась вона до подруги. – Здається, у мене є непоганий план.
- А? Як це ти так швидко встигла його вигадати? – здивувалась Натсумі.
Витримавши невеличку паузу, Хотару розпалила невимовну цікавість у дівчат.
- Ну? – Юі не могла спокійно всидіти від нетерплячки.
- Давай… із нами у Англію. Мм? – захоплено прошепотіла Хотару.
На якусь хвилину дівчата спіймали мертву тишину…
- Що?! Хотару, ти геть здуріла чи що?! – викрикнула Натсумі. – Хто ж її пустить?
- А кого ми питатимемось? – хитрувато посміхнулась Хотару.
- Стривайте… - Юі не могла зрозуміти, про що йдеться. – У Англію? Чого?
Натсумі, приголомшена ідеєю подруги, дивилась то на Юі, то на Хотару.
- Як це чого? На навчання у тамтешню Академію Магії. – спокійно пояснила Хотару. – Натсу-тян, що скажеш? Юі у нас уже велика дівчинка і цілком здатна звершувати божевільні вчинки.
- Ем… де я там житиму? І на що? І взагалі – як я туди дістанусь? Це ж не в сусідню префектуру переїхати…
- Хм… - якось гордовито пхикнула Хотару. – За це не хвилюйся. Фінансово я тебе забезпечу, батьки все-одно висилатимуть мені гроші. В цьому навіть не стоїть питання. А далі отримуватимеш стипендію. Наскільки мені розповідали, вона там чималенька. Житимемо в академічному гуртожитку. Харчами забезпечують безкоштовно, як і тут. А на рахунок перельоту тобі потрібно буде звернутися в саму Академію. Першій тисячі бажаючих вступити допомагають із перельотом у Англію і всіма необхідними документами. Тим паче, якщо абітурієнт – іноземець.
Якусь мить подруги притишено дивились одна на одну. Тільки Юі незворушно втупилась собі під ноги, нервово покусуючи губу.
- Це просто… - нарешті спромоглась заговорити вона.
- Безглуздо? – впевнено перебила її Натсу-тян.
- Геніально, чорт забирай! – Юі так загорілася ідеєю Хотару, що аж сяяла.
- Що?! – скрикнула Натсумі. – І ти туди ж?! Кажу тобі, Хотару, це – погана ідея! Тітка Нора знайде її за кілька днів і дасть доброго прочухана всім нам!
- Чого ти така перелякана? – докірливо промовила Хотару. – Зрештою, ти як хочеш, а вирішувати Юі. Вона не дурна і знає на що йде. Та й якщо б ця ідея була такою безглуздою, як ти кажеш, я б її і не озвучувала!
Обидві дівчини з цікавістю втупились на Юі. В голові у дівчини з блискавичною швидкістю виникало стільки думок, що вона не могла їх всіх упорядкувати.
- Я… поїду. – впевнено промовила Юі.
- От і чудово! – задоволено відкинулась на спинку лавочки Хотару. – Запевняю – ти не помилилась із вибором. Ти із нами, Натсу-тян?
- Агрр… Я проти цього всього, так і знайте! Але я допоможу, хай вам грець…
- Просто супер. – Хотару витягнула із сумки планшет. – Ось, давай зареєструємо тебе на їхньому сайті. Навчання там починається аж із жовтня, отож маєш місяць часу. Відповідь прийде тобі впродовж дванадцяти годин на електронну пошту. Тільки постарайся, щоб про це ніхто не дізнався, інакше нічого із цього не вийде.
Заповнивши анкетку, Юі аж зітхнула полегшено, та за мить, згадавши щось, знову спохмурніла.
- А з тим «донжуаном» що мені робити? – запитала вона швидше сама себе.
- Про це я теж думала. – озвалась Хотару. – Мене збентежило те, що ти сказала, начебто він фальшивим іменем назвався.
- Ага, і мене це зацікавило. – додала Натсумі.
- Юі, думаю, тобі варто сходити із ним на побачення… - несподівано видала Хотару.
- Що?! З глузду з’їхала?! Верзеш казна-що… - обурилась Юі.
- Та ні. – спокійно озвалась Натсумі. – Вона добре тобі каже. Це гарна можливість розвідати, хто він і які у нього насправді плани на тебе. Неспроста ж він назвався Террі Спенсером.
- Боже, та що ж ви зі мною робите..? – ледь не заплакала дівчина.