- Про що так задумалась? Не літай у хмарах… - знову озвався хлопець.
- Я просто нічого не чула про те, що у Англії теж є Академія Магії… - спробувала викрутитись.
- Ти думала, що «Єва» єдина у світі?
Юі промовчала. Краще нічого не говорити про ту Академію.
- Тебе, здається, теж щось непокоїть? – озвався Террі знову.
«Ну от… Він таки помітив мої переживання на рахунок втечі … Недобре…» - Юі помітно розхвилювалась, та за мить їй вдалося вгамуватися і вона спробувала обернути цю тему другим боком.
- Авжеж, непокоїть. Твоє справжнє ім’я, наприклад. – і Юі зверхньо перевела на нього допитливий погляд.
Террі здивовано зупинився. І за мить якось переможено, проте задоволено посміхнувся.
- А ти прониклива. – відповів він. - І мені це дуже в тобі подобається. Не пройшло й тижня, як ти здогадалась.
- Це що, супер-секретно? – ніяково поцікавилась дівчина.
- Хм… - задумався він. – Та ні. – і за мить знову озвався. – Звуть мене…
- Ей! – раптом занепокоєно вигукнула Юі. – Той акваріум із акулами он там - щойно якась із них стукнулась об скло і залишилась тріщина, бачиш?! Я повинна повідомити персонал! – і миттю зникла. Кілька людей теж помітили це і підняли шум, відходячи і забираючи дітей якнайдалі звідти. Збіглись і працівники океанаріуму, налякано розглядаючи скло, об яке билась акула. На ньому з’являлись все нові і нові тріщини і, здавалось, воно ось-ось розсиплеться. Деякі із працівників уже почали виводити із приміщення людей. Коли у тій кімнаті не залишилось нікого, Террі непомітно прошмигнув до акваріуму і приклав руку до скла. «Як доречно все це. Всього лиш можливість стати на крок ближче до неї, еге ж..?» - посміхнувся він і тріщини у склі почали сяяти, повільно затягуючись, а за мить й зовсім зникли. Саме в цей момент в кімнату з акваріумом вбігла Юі. Побачивши хлопця у пустому залі, вона зупинилась за кілька кроків від нього і трохи здивувалась.
- Дортерус… - не дивлячись на дівчину, тихо промовив він. - Мене звати Дортерус… Ходімо звідси.
Юі вийшла із океанаріуму геть невесела. Настрій і так нікудишній, а то і остаточно зіпсувався. Ще й перший раз у такому чудовому місці… Вона сподівалася, що все пройде принаймні спокійно. «Ходяча неприємність, цей… Дортерус!» - дівчина була навіть трохи зла, начебто він винен у тому, що акула так дивно поводилась, хоч згодом спіймала себе на думці, що якби не його магія, то хтозна, що б там сталося із тим акваріумом.
- Годі тобі, чого носа повісила? – спробував підбадьорити її Дортерус. – Все ж обійшлося.
- Так… - задумано промовила Юі. – Дякую. Хоча, не думаю, що це було важко для тебе.
- Аж ніяк. – спокійно відказав Дортерус.
На мить між ними повисла мовчанка. «Дратує усе це…» - думала Юі. Хлопець спокійно йшов собі поруч, час від часу поглядаючи на її зосереджене обличчя. А її аж гнітила його присутність, хоча поводився Дортерус цілком нормально. Вона хотіла, щоб цей день закінчився якнайшвидше, та пригадала собі слова подруги і взялась розпитувати далі.
- Дортерус… Дивне якесь ім’я у тебе.
- Я його не обирав. – осміхнувся хлопець.
- Що воно означає? – поцікавилась Юі.
- Тобто?
- Ну, в Японії кожне ім’я має якесь значення.
- Он як. Не знаю, що воно означає. А твоє? – у свою чергу запитав Дортерус.
Юі аж пересмикнуло.
- Не скажу! Тобі не обов’язково це знати! – роздратовано відповіла вона. І за кілька секунд додала. - Чому ти одразу не назвався мені справжнім іменем?
Юі спробувала копнути глибше. Та цього разу в неї не вийшло.
- Просто. – хитрувато примружився Дортерус. Хотів подивитись, як швидко ти здогадаєшся.
- Тебе видав здивований погляд тітки Нори.
- О, то ти просто спостережлива. – засміявся хлопець. – Що ще дивного ти в мені помітила?
Юі промовчала. І справді, кілька днів тому Дортерус був іншим, і через це Юі вже не знала, що від цього хлопця можна було очікувати. І тітка, і він сам сказав, що навіть у «Єві» немає таких сильних магів, як він. Це дівчину дедалі більше насторожувало. Хтозна, що він міг би утнути. Та всі ці думки перекреслювало «вилічене» скло акваріуму. Юі собі думала, що усе, що він зможе зробити, це всього-навсього виведе її звідти. Та він просто собі торкнувся тріщин і вони позникали. Цим він врятував багато людей, і її теж.
Цілий вихор суперечливих думок крутився у голові Юі. Дортерус зацікавлено поглядав на її зосереджене обличчя. Вона була такою милою, коли злилась або про щось роздумувала.