У певний момент майже третина сараєвців носили ті акредитаційні бейджики. Стількох важливих людей місто не могло витримати. На бейджі йшли останні запаси пластику, а попит був такий, що на вуличних розкладках металеві прищіпки продавалися по п’ять марок за штуку. І народ купував, бо без акредитації можна було потонути в масі безликих, неважливих людей. На війні це може бути вкрай небезпечно. А коли пошесть сягнула піку та своєю всюдисущістю почала позбавляти сенсу саме явище, містом за одну ніч поширилася чутка, що снайпери найохочіше вибирають у натовпі людей із бейджами. Лише за добу чутка охопила простір від Добриня до Вратника, і цього було досить, щоб усі, буквально всі, зреклися своєї ідентичності, погодилися бути навіть менш важливими, ніж є насправді, або принаймні важливими рівно тієї мірою, як їм і належало.
НА МУШЦІ. Часом дивлюся на себе чужими очима. Це очі чоловіка, який тримає мене на мушці, поки перебігаю перехрестя. Мабуть, я кумедний, коли отак біжу. Мій страх смерті жалюгідний; у моєму бажанні уникнути уваги снайпера немає геть нічого вишуканого. Якщо чоловік у мене влучить, це буде цілковито моя провина. Це означатиме, що я не досить добре проаналізував ситуацію.
Проаналізувати ситуацію означає відповісти на низку запитань щодо його психічного стану.
Як йому спалося цієї ночі? Він на похміллі? Ще блюватиме чи вже ввечері вивернув усе зсередини? Про що думає, коли займає снайперську позицію? Якими критеріями керується, коли бере нас на мушку? Проникнути в його думки означає забезпечити собі тривання життя. Якщо ти не влучиш, він влучить у тебе. За такі інструкції взагалі-то годиться платити. Сараєвці роздають їх іншим безкоштовно, бо осягнули таємницю життя: те, за що тобі заплатили, ти втратив навік. Тільки подароване залишається у твоїй власності й зараховується тобі нагорі.
Отже.
Не варто ходити неквапом. У такій ситуації розслаблено рухаються тільки міські шибеники, а він їх не любить. Якщо хтось тут і має бути крутим, то тільки він. Отже, прискорити ходу. Та не варто й бігти зашвидко, бо так найлегше виділитися з маси. А він із такої відстані першими зауважить саме бідолах, які вирізняються. Є спокійні люди, які ніколи не стоять у черзі та ніколи не біжать, уважаючи, що це знецінює особистість. Щодо черг цілком справедливо. А от щодо бігу — ні, бо біг скорочує час, проведений на відкритому просторі, і безпосередньо збільшує шанси пережити цей день. Отже, бігти, але не швидко. Якось так.
Не варто носити акредитацію. Людей із бейджами снайпер сприймає як важливіших, ніж вони є насправді, а завжди ліпше зняти пострілом якусь шишку, ніж когось геть незначущого.
Не варто вдягатися в агресивні кольори. Вони привертають увагу, їх найлегше вистежити. У жодному разі не можна червоного. Снайпер — як бик. Без сумніву, стріляє в людей із ревінням. Строкате — теж невдалий вибір. Снайпер за визначенням ідіот, а кожен ідіот любить барвисте. Отже, сіре, коричневе, бордове.
Хто вдягне зелену куртку, хай навіть не потикається, куди йшов, а одразу прямує на Бакії[23].
Найкраще — ходити, як серб. Але як ходою відокремитися від хорватів і мусульман? Не ходити надміру статечно — одразу вирахує мусульманина. Претензійна хода так само небезпечна, бо кожному, хто бодай щось знає про етнічну характерологію, вона вкаже на хорвата. Потрібно йти твердим солдатським кроком, який не лишає місця для вагань: так ходять лише справжні серби.
Та що, як більше за хорватів і мусульман він ненавидить лише сербів-зрадників? А Караджич каже, що найгірші зрадники — ті серби, які лишилися в Сараєві. Тому краще взагалі обійтися без експериментів із ходою. Ужити інших запобіжних заходів.
Жінкам за всяку ціну не можна покривати голови хустками. Навіть із літака можна буде розгледіти їхню релігію. Вбираючись у чорне, вони чітко дають зрозуміти, що носять жалобу за кимось загиблим на «неправильному» боці Сараєва. Серби з Грбавиці таких уважають зрадниками. Дівчина, яка вдягла міні, викликає в нього нечувану лють, бо жодної вродливої жінки на його боці не залишилося. Отже — міді, якщо йдеться про довжину, і сірий, якщо йдеться про колір. Волосся — не довге й не коротке, найкраще до середини шиї.
Поміркованість — передумова виживання будь-де у світі, а надто в Сараєві. Бути поміркованим означає нічим не виділитися в оптичному прицілі.
Не опинитися в оптичному прицілі означає забезпечити собі спокійний перехід до наступного перехрестя. Там уже інший снайпер, для якого діють зовсім інші правила.