Ошалілий від питань без відповідей, урешті вирішую проявити трохи егоїзму. Однаково ця війна — тріумф моїх пророчих здібностей. Чи ж не казав я їм, що не треба нічого купувати, навіть машину, бо попереду тяжкі часи? Якщо я мав рацію і якщо вже тільки я залишився тут, буде нормально, коли заберу тільки свої речі. Отже, розглядаються тільки книжки. Це рішення я підкріпив додатковим аргументом, мовляв, книжки я вибрав, бо вони цінніші за одяг, а не тому, що вони з мого арсеналу, і відтоді дилеми для мене вже не було.
Була, була. Насправді дилеми щойно почалися. Що брати? Спершу обираю сто книжок, а коли усвідомлюю, що для цього треба ще двох вантажників, задовольняюся спершу сімдесятьма, а зрештою й п’ятдесятьма. З’ясувавши, що по торбах вдається розіпхати щонайбільше тридцять найкращих друзів, зрікаюся вибору. Переді мною зринає нове рішення: прочитати всі сто улюблених і переписати в один блокнот усе, що варто пам’ятати, усе, чого не можна забувати. Це тривало майже півроку. Горіли будинки довкола нас. Десь на вісімдесятій книжці я збагнув, що все даремно, таке читання не має жодного сенсу. Читання — творчий процес, а коли зводиться до одного виміру, з нього зникає творчість. У відчаї ходжу квартирою, дивлюся на речі. Усе це вмістилося б у дві вантажівки. Я сміховинний зі своїми торбами. Тому беру два кишенькові альбоми, у них складаю абияк дібрані фотографії та запихаю все це в бічні кишені піджака. У внутрішню кладу зубну щітку. Потім повільно, повільніше за Гамфрі Боґарта, беру сірники з гуманітарної допомоги й запалюю цигарку. Я казав тобі ніколи більше не грати цієї пісні, Семе. Кидаю сірник на полицю з книжками. Здавалося, він згасне, бо його здолає сором, однак полум’я охоплює «Книжки в моєму житті» Міллера. У паніці кваплюся загасити вогонь, доки не перекинувся на решту бібліотеки. Пізніше відчуваю розчарування власною слабкістю. Краще б я підпалив їх, ніж він. Моя поразка — це застереження, бо залишає гірке напучування всім готовим учитися на чужих помилках: ніколи не купуй речей. Тобі нічого не треба. Якщо не збагнеш цього сам, тоді спуститься з гори один поет. І все тобі особисто пояснить.
ПОЇХАВ Я, МАМО, ПОСУД МИТИ
ЛІПШЕ БЕЗСЛАВНО ВТЕКТИ, НІЖ ГЕРОЇЧНО ЗАГИНУТИ. Коли хтось тікає з міста, ті, що залишилися, кажуть, що він відстрілявся. Це новий вислів, породжений війною, як інші воєнні фрази на зразок відпрацювати (ти це відпрацював?), під контролем (усе під контролем?), вилучати (це коли під маркою Територіальної оборони в когось щось вилучають, тобто відбирають, зокрема машину, крамницю абощо, що не потрібне Територіальній обороні, але потрібне тому, хто вилучив). Зрештою, таких слівець не бракує, і найчастіше з-поміж них уживають саме відстрілятися. Це тому, що таке найчастіше практикували. З усіх згаданих видів діяльності сараєвці найактивніше та найпристрасніше практикували втечі з міста.
Мало є понять, настільки просочених війною, як це. Відстрілятися. Воно просто не могло виникнути в мирний час. Відстрілюються міномети; кожне місто черпає свої асоціації з реальності. Є різні форми відстрілювання. Є люди, які тікають, не попрощавшись, є ті, хто ледве не у дзвони б’ють із нагоди свого від’їзду, є такі, хто лишають прощальні листи, сповнені каяття й патетики, є такі, хто тікають через злітно-посадкову смугу, крізь каналізацію, літаком. Є й такі, хто тікають у внутрішній сховок. Оголошують, що відстрілялися, і тоді на кілька місяців зачиняються вдома, допоки обстріли припиняться.
Людей неможливо зупинити, коли вони щось вирішили. Я знаю одного чоловіка, який тікав через мінні поля. Точніше, я знав чоловіка, який тікав через мінні поля. Колосальна енергія марнується на ці відстрілювання.
ЛІПШЕ СТРАЖДАТИ ЗА САРАЄВОМ, НІЖ СТРАЖДАТИ В САРАЄВІ.
Яке це місто — Сараєво?
Печальне. Найкраще роздивитися Сараєво можна вночі, у цілковитій темряві, коли ілюзії вляглися під вагою мороку. Сараєво покинуте, самотнє, голе, босе, оточене, відчайдушне, неоперене, змокле, змерзле, цвіле, нещасне, рудиментарне, зношене, зголодніле, зневажене, ненависне, непевне, похмуре, меланхолійне, тужливе, лабільне, плаксиве, патетичне, кітчеве, списане, дурнувате, параноїдальне, анемічне, блюзнірське, богобоязке, шляхетне, поблажливе, толерантне, нетерпиме, утрачене й занапащене.
Пиши пропало.
Яких заходів має вжити той, хто опиняється в такому місті?