ТИСЯЧА Й ОДНА НІЧ. Шостого квітня їй виповнилося шістдесят три роки. Швидко минули ті літа, наче в одні двері ввійшли, а в інші вийшли. Діти розлетілися світом, онуки — разом із ними. Вона живе спогадами про них і тяжкою працею. Встає о шостій. Розвиднюється аж о сьомій, але їй це запізно. Сутенітиме о п’ятій, день закороткий для всього, що треба зробити.
Отакий розпорядок дня: за п’ять до шостої підсвідомість надсилає їй сигнал, що час прокидатись. Якщо підсвідомість запізниться, то четники — ніколи. Щоранку точно о шостій, так точно, що годинники звіряти можна, вони вистрілюють першим снарядом. О 6:05 вона питиме чай. М’яти назбирала влітку, насушила восени, а питиме цілу зиму.
О 6:20 вона готова виходити. Потрібно: притягти дров, сходити в муніципалітет по гуманітарку, піти до ADRA[34] (аби тільки переконатися, що для неї нічого немає), піти на ринок (аби тільки переконатися, що нічого не може купити), потім натягати води, помити посуд, наладнати олійний світильник на вечір…
Якщо обійде всі гранати й уникне всіх снайперів, знову вдома має опинитися близько третьої. О 15:05 сяде писати: «Дорогі мої діти, у нас тут усе гаразд. Якось жити можна. Найбільше переймаємося за вас. Як ви там? Чи маєте їсти, чи ніхто не кривдить?» О 15:50 розкладе ліжко, поки ще видно. О 16:00 ніч перейде в рішучий контрнаступ. О 16:05 вона покладе два поліна в піч — рівно стільки, щоб дихнуло теплом у кімнату. О 16:20 поправить у світильнику ґнотик, доллє олії та запалить вогник. О 16:30 вогонь у печі напевно погасне. О 16:40 світильник відмовиться слухатись. О 16:41 вона загорнеться в ковдру й стане біля вікна. Надворі нічого не видно. Тільки чути. Чути відлуння війни. Хтось удалині стріляв. Хтось поблизу плакав. Щойно почався чийсь похорон. О 16:50 вона поїсть, перший і єдиний раз за день. Надворі останні недобитки дня капітулюють перед темрявою. Ніч нападає всіма доступними засобами. Зуміла захопити стратегічні позиції: передпокій, кімнату, вікно. Десь удалині бахнула стоп’ятдесятп’ятка. На горі працює артилерійська установка.
О 16:62 вона повернеться і вкладеться в ліжко. О 17:00 увімкне транзистор. Батарейки ледь-ледь дихають. Тоді вона знову встане, пройдеться кімнатою. Темно, але вона знає все напам’ять. Та й це їй набридне, повернеться в ліжко. Час тече тоненькою цівкою. Потім розірветься остання того дня граната. Рівно 19:00. Вона засинатиме, читаючи суру Аль-Аср[35], щоб Аллах зласкавився, дав її дітям їжі, і щоб їх ніхто не кривдив. Прохання залишається висловленим наполовину. Сон зі знайомих укріплених позицій вдирається в її молитву.
34
ADRA (англ. Adventist Development and Relief Agency) — міжнародна неурядова гуманітарна організація. Заснована Християнською адвентистською церквою. Під час війни на Балканах ADRA, присутня в Хорватії з 1989 року, допомагала знедоленим гуманітарними пакетами.
35
Сура-Аль-Аср («Надвечір’я») — сто третя сура Корану, мекканська, в якій мовиться про те, що всі люди зазнають згуби, крім благочестивих вірних, які прагнуть істини.