† Дорогий Мартіне, я дуже радий що ти даєш собі волю і саме цього й собі бажаю як ти знаєш і нічого більше не мушу говорити бо ти чудово розумієш і те і набагато більше, тож не треба нічого додавати. Як же ж мені кортить побачити одне з твоїх полів — яке вже мабуть зазеленіло. От якби ми з волі Божої волі зустрілися.
З Богом, твій вірний друг Франсиско де Ґойя.
† Скільки жвавості у твоєму останньому листі! Видно що все це ти вигадуєш на ходу, так як я у своїй мистецькій уяві, пиши мені так далі! Пришли мені рахунок за мою Сестру старий Чорте бо я вже так довго на нього чекаю, що якби я знав, що ти не образишся то вже б я тобі повернув оте все що вона забрала в тебе відколи ти почав їй переказувати гроші, і я не був би тобі вже нічого винний, а це б мене втішило, бо коли я про це думаю то не можу заспокоїтись і впадаю в такий поганий настрій, який минає тільки тоді коли я рукою обслужу себе. Ти смієшся? Ха зроби це сам, зроби і одразу відчуєш скільки користі це приносить; ти повинен це зробити бо саме тепер настав час поганих думок, слів і вчинків, принаймні на думку моєї тітки Лоренци яка мене цьому навчила — мушу зізнатися що спочатку був наляканий і збентежений, але тепер? Що ж, тепер я не боюся Відьм гномів духів слочинців Велетнів негідників і трупожерів тощо, і жодного тіла крім людзького, а твоє тіло твій Ґойя любить найбільше.
† …І я жертвую тобі все з радістю з якою друг мусить давати другу і хлопче і ти і я знаємо, що ми схожі у всьому і Господь створив нас відмінними від інших за що ми повинні скласти подяку Йому, для якого все можливе.
З Богом, дорогий друже якого я хочу обійняти.
Твій друг
Товстунчик Франьо
† Якби я випадково не довідався, що ти вже майже на шляху до Мадрида, я написав би до Вельможного Пана з належною повагою та вишуканістю; але якщо я втрачу до тебе повагу тільки-но ти приїдеш, чому не почати вже нині? Отже просто з мосту наказую, якщо вже ти матимеш нагоду з приємністю послужити мені, донести цього листа до рук особи, яка є його адресатом і повідомити мене про те і в саме в цей спосіб мене втішить пан, а я зроблю послугу другові який виконує для мене тисячі послуг (як завжди). Простіше кажучи: великої табаки! Поспішай Пане і приїзди бо ми мусимо пустити в діло язики. Dixi.
Рецепт: пісюн цицяри дупа; овечки в Караманчелі, Фарлете, студентські плащі, аж раптом нізвідки — каплун.
«Звісно, — сказав я, — це батькові листи. Його почерк. Він завжди ставив хрестика на початку, так їх навчили у школі Святого Антонія».
«Дядько теж. Та ясно, що його. А кого ж іншого? — чоловічок підставив собі до столу стілець, вмостився на нього, і тепер уся його рухливість, яка раніше знаходила вихід у човганні ногами, підстрибуванні, перенесенні ваги з однієї ноги на другу, метушні, мала обмежитися лише верхньою частиною тіла, і це обернулося тим, що він заходився жестикулювати ще активніше: швидкими, рвучкими рухами. — Дядько так само, ті самі хрестики. Пане, погляньте сюди: мій ледацюго, тут: Цигане мого серця. І там: Увесь твій Хуаніто від веселощів і блакитних балконів. Але є ще й гірші фрагменти. Я все вам знайду, я все це вже переглянув…»
Він витягав наступні листи, розмішував, розкладав і знову складав, кінчиком пальця лупив по аркушах, аж стільниця відлунювала. Я запитав його, що він думає з цим робити; почекав, поки його відтеліпає, поки він кине кілька суперечливих ідей, і сказав: «Дозвольте мені подумати над цим у спокої. Сподіваюся, ви зможете залишитись у Мансанаресі до завтра. Я міг би запропонувати вам ночівлю, але будинок, як бачите, якраз на стадії ремонту. Я чув, що «Під Чорним Півнем» можна винайняти досить пристойну кімнату, що ж до кухні, то іноді я посилаю Феліпе, щоб він приніс мені їхнє чорізо в червоному вині. Але якщо в них немає вільного місця, то ви точно знайдете щось у самому місті». І провів його, тремтливого, до коридора, а звідти, трохи підштовхуючи повільними рухами плечей, я спрямував його до дверей, так, як поводяться з розхвильованим метеликом, що б’ється крилами об шиби прочиненого вікна.