На завершення хочу подякувати Губертові Корпису і Пйотрові Тарчинському за допомогу в перекладі фраґменту «Пророцтва Піренеїв», а також висловити особливу подяку працівникам Ledig House у Omi Arts Center, NY, завдяки люб’язному ставленню яких мені вдалося протягом місяця написати майже половину «Сатурна» в умовах, що їх би я міг побажати кожному письменникові.
Яцек Денель
Ґойя і його «чудовиська»
Діапазон творчих інтересів геніального іспанського художника Франсиско Ґойї (1746–1828) був неймовірно широким, адже його пензлю належать і парадні портрети іспанських аристократів, і складні алегоричні композиції, і драматичні картини, присвячені подіям франко-іспанської війни, і сцени з народного життя, і релігійні розписи. До історії ґравюри він увійшов як сміливий експериментатор і автор, в арсеналі якого трагедія і сатира, іронія і смуток. Мистецтвознавці різних країн присвячують йому наукові праці, вивчають новаторські технічні особливості його шедеврів, проникають у глибини їх змісту і витоки сюжетів, уточнюють датування, іноді навіть сперечаються щодо авторства деяких творів.
Загадкова, суперечлива особистість Ґойї є напрочуд манливою для письменників. Одні вивчають насичену подіями біографію майстра на складному тлі політичного і культурного життя Іспанії, інші занурюються у тонкощі психології, шукаючи в особистих переживаннях художника витоки його тем і сюжетів. Ґойя у романі Яцека Денеля — літературний персонаж, створений уявою письменника. Не всі факти, про які йдеться у романі, сьогодні однозначно визнаються науковцями, але автор достовірно передає ту атмосферу, в якій жив художник і яка, звісно, вплинула на його незвичайні твори.
Дві особливості відрізняють Ґойю від інших художників. Перша пов’язана із жорсткими законами, притаманними становому суспільству. Той, кому вдається піднятися його щаблями, мусить викреслити зі свого життя все, що пов’язує його з минулим. Коли людина стає придворним художником, спілкується з першими особами королівства, вона має вести відповідне життя і в жодному разі не зображувати зі співчуттям і розумінням сцени з життя простолюдинів, як це робив Ґойя. Друга особливість полягає у тому, що авторська ґравюра розвивається тільки у країнах, де існує певна свобода творчості й художній ринок. В Іспанії на межі XVIII і XIX ст. такої свободи не було, проте офорти Ґойї стали чи не найвідомішими шедеврами класичної графіки. Саме в них, як і в «Чорних картинах», що були створені для себе, без урахування смаків замовника, двору, церкви та навіть без остраху перед інквізицією, художник вільно й потужно висловив свій біль, жах, свої сподівання.
Серед мистецьких скарбів, що належать музеям України, важливе місце посідають дві найвідоміші графічні серії Ґойї: «Капричос» і «Жахи війни», що зберігаються в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ). Музей придбав їх у 1941 р. у відомого українського живописця М. Шаронова. Офорти з цих серій і обрані ілюстраціями до першого видання роману Яцека Денеля в Україні.
Славетний іспанський художник Франсиско Ґойя-і-Лусіентес народився 30 березня 1746 р. в невеликому й небагатому селі Фуендетодосі, де його мати, дочка збіднілого дворянина, отримала в спадок невелику ділянку землі. Іспанські дворяни не мали права займатися ремеслом і обробляти землю, маєток не давав суттєвого доходу, тому раннє дитинство художника було напівголодне. Близько 1760 р. злидні змусили батьків відмовитися від дворянського титулу, щоб голова родини міг повернувся до свого фаху — позолотника. Тоді родина переїхала до міста Сараґоси, де Франсиско розпочав свою художню освіту.
У 1763 р. Ґойя приїхав до Мадрида і став учнем успішного живописця Франсиско Байеу (1734–1795), який відтак покровительствував молодому художникові. Шлюб із сестрою Байеу Хосефою (?—1812) значно підвищив статус Ґойї. Подружжя прожило разом 39 років.