В кабінеті досить довго панувало мовчання, потім Штіх викликав конвойного і, скинувши окуляри, чітко, ніби рапортуючи, промовив:
— Я, пане Конопльов, виконував наказ не чийсь, а оберштурмбанфюрера Клейнера. Прибережіть свою злість для нього.
Кравцова відвели в камеру і до вечора його більше не турбували. Сьогоднішнім поєдинком з Штіхом він задоволений, вважав його виграним.
Вранці по нього ніхто не прийшов. А серед дня Кравцова випустили і відвели до кабінету Клейнера. Там, крім нього, були обидва його заступники, Грюнвейс і слідчий Штіх. Клейнера важко було впізнати, так за ці дні він змарнів і побляк. Кравцов уперше бачив його в пом'ятому кітелі і без хреста на шиї.
— Наказ про ваш арешт я відмінив, — стомлено оголосив Клейнер, не дивлячись на Кравцова. — Але на попередній роботі тут, в апараті, ви не залишитесь. Вас переведено в розпорядження штабу зондеркоманди CС. Все.
Кравцов виструнчившись стояв посеред кімнати і їв очима оберштурмбанфюрера. Їхні погляди на мить зустрілися.
— Ви хочете щось сказати? — недбало спитав Клейнер.
— Тільки те, що на новому місці я буду працювати так само добросовісно, як тут, — відрубав Кравцов. — Куди мені належить з'явитися?
— Пройдіть до мого ад'ютанта, він усе вам скаже.
З дивана підвівся Грюнвейс.
— Але спочатку ви здасте мені ваші справи.
— Пане оберштурмбанфюрер! — схвильовано звернувся Кравцов до Клейнера. — Дозвольте мені подякувати вам за все, що ви для мене зробили. Якщо коли-небудь я буду потрібен вам, — вважатиму за честь виконати будь-який ваш наказ.
— Гаразд, гаразд, — збентежено промимрив Клейнер і рукою показав, що Кравцов може йти.
Разом з Грюнвейсом Кравцов зайшов до свого службового кабінету. Все, що лежало в столі і шафі, було вивалене купою на столі.
— Я тут уже попрацював, — розсміявся Грюнвейс, сідаючи на підвіконня.
— Що від мене вимагається? — сухо спитав Кравцов.
— У мій відділ передається ваша агентура. Шушваль мені не потрібна. Відберіть кращих, їхні матеріали. Скільки вам треба на це часу?
— Не знаю, — сухо відповів Кравцов, дивлячись на купу паперів.
— Загалом ось так. Я зайду через годинку.
Кравцов попрацював усю другу половину дня. До вечора був готовий список агентів і підібрані їхні донесення. Майже нічого ці матеріали гестапо не дадуть.
Приймаючи список, Грюнвейс сказав насмішкувато:
— Список глухих і сліпих… — Помітивши нерозуміючий погляд Кравцова, він пояснив: — Коли б це було не так, вони зобов'язані були вивести нас на адреси бандитів. Легко сказати, тридцять п'ять пар очей і вух!
— Не забудьте, пане Грюнвейс, що саме за даними моїх агентів, — ображено сказав Кравцов, — ваші оперативні працівники під час першої нічної операції вийшли на найрезультативніші адреси, і, якщо там не було зловлено бандитів, це вина не моя. А те, що вони там були, — це факт.
— Правильно, — погодився Грюнвейс, — скажу вам по секрету, саме це вас і врятувало від значно більших неприємностей. Нічого, Конопльов! Я раджу вам відзначитися в зондеркоманді, там для цього є великі можливості. Я взагалі впевнений, що бандити базуються не в місті, а в лісах і селах. Якщо ви там добудете бандита, який хоч кінчиком мізинця брав участі у диверсіях, і доставите його живим сюди, Клейнер зніме з себе Залізний хрест і почепить його вам. Ви б бачили, яку він шифровку одержав від Гітлера і Кальтенбрунера! Загалом знайти бандита, причетного до вибухів, для Клейнера справа честі. Дійте, Конопльов, у цьому напрямі і вважайте, що журавель в руках. Тільки не робіть там дурниць, які робили тут.
— Тобто? — звів брови Кравцов.
Грюнвейс засміявся.
— Я ніколи не забуду того знаменитого ревю: пан Конопльов і його коштовний подарунок німецькій армії, кінокамера, оплески. — Грюнвейс презирливо поглянув на Конопльова. — Всі ми сміялися з цієї комедії, а з вас — особливо. Група наших офіцерів хотіла затягти вас до казино і поговорити з вами по щирості про ваші скарби. Але потім вирішили, що з таким ідеалістом подібні справи мати небезпечно. Побіжите ще, чого доброго, до Клейнера… — Грюнвейс наблизив до Кравцова своє бугристе обличчя. — Ну і що вам це дало? Що? Вас звідси викинули, та й сам головний режисер ревю, Клейнер, також висить на ниточці: подми — порветься. Не за ту струну, Конопльов, ви тоді смикали, не за ту… — майже сумовито закінчив Грюнвейс.