— Я хотів би знати, чим це викликано? — спитав Зомбах.
На тонкому вродливому обличчі Хуппенкоттена з'явилася зухвала посмішка.
— Ви що, справді не знаєте?
— Адмірал Канаріс у шифровці про ваше прибуття до нас суті справи не уточнює,— офіціально сказав Зомбах.
— Природно! Адмірал розраховує, що ви знаєте про все без його роз'яснень. Ви просто не можете не знати! — гордовито, усвідомлюючи власну перевагу і силу, говорив Хуппенкоттен. — Повіривши вашим зведенням, верховне командування послабило Центральний фронт, і, як тільки це було зроблено, росіяни саме тут почали наступ. І після цього ви питаєте, чим викликана моя поява?
Зомбах мовчав. Не пояснювати ж цьому вискочці технологію роботи абверу, за якою матеріали «Сатурна» є не більше як напівфабрикатом і що в таких питаннях їх остаточна переперевірка — справа всього абверу і генштабу.
Мюллер, що був присутній при цій розмові і досі скромно мовчав, поворухнувся в кріслі і сказав примирливо:
— Ми з полковником, звичайно, думали про це. У мене навіть була думка своїми засобами провести контрольну переперевірку. Але ще краще це зробити вам. Свіжий погляд збоку завжди точніший і об'єктивніший.
— Загалом мені хотілося б до мінімуму скоротити цю нашу бесіду і приступити до діла, — закінчив розмову Хуппенкоттен.
Йому відвели кімнату поряд з кабінетом Мюллера і перенесли туди досьє всіх агентів «Сатурна». Два дні з ранку до пізньої ночі Хуппенкоттен порпався в паперах і вранці на третій день замовив собі літак, після чого зайшов до Мюллера.
— Ну, яке у вас враження? — обережно спитав Мюллер.
Хуппенкоттен відповів не відразу.
— Якщо вважати, що в повідомленнях ваших агентів наявна дезінформація, зроблена руками противника, то цю роботу противника слід визнати геніальною. Навряд чи таке визнання відповідає нашим інтересам, — сказав він.
— Думка про можливу дезінформацію з використанням наших агентів турбує мене давно, і я про це задовго до останніх подій неофіціально інформував управління безпеки, — конфіденціально стишивши голос, казав Мюллер. — Але ж могло бути й так: противник дістав дані про послаблення нашого Центрального фронту і змінив раніше схвалений ним план дій.
Хуппенкоттен насмішкувато поглянув на Мюллера.
— Дуже ловко, підполковнику. Ідеальна позиція! З одного боку, ви сигналізували про небезпеку, а з другого — ніякої небезпеки й нема, а є лише вина нашого генштабу, який не втримав у секреті своїх дій. Хитро! А може, тільки щось одне?
Мюллер промовчав. Хуппенкоттен сів до столу і, нахилившись до Мюллера, заговорив стиха:
— Набагато розумніше було б довести фюреру, що тут абвер Канарка з'їв те, що йому всунув у рот противник… — Він почекав трохи, дивлячись, яке враження справило це на Мюллера, і продовжував: — Але, на жаль, у матеріалах прямих доказів щодо цього нема. Все дуже переконливо. А йти проти Канаріса з домислами так само небезпечно, як полювати на акулу з складеним ножем. Тим паче зараз, коли фюрер цілком поклав на абвер стримування активності англосаксів.
— А що, коли викликати трьох-чотирьох агентів, причетних до цієї версії, і вибити у них зізнання?
— За вашим викликом прибудуть агенти, які побували в руках у росіян? — спитав Хуппенкоттен.
— Вони зізнаються і в тому, що росіяни навмисне їх відпустили, щоб надати більшої віри дезінформації.
Хуппенкоттен подивився на Мюллера майже здивовано і водночас схвально.
— На гірший випадок, ця ваша думка може здатися. Я доповім про цю ідею. Як група «Два ікс»?
— Роботу розгорнуто. Уже закинуто понад сорок осіб.
— І тільки?
— Я проводжу дуже суворий відбір.
— Врахуйте, Мюллер, у цій операції зацікавлений сам Гіммлер. Сподіваюся, ви розумієте, як далеко націлений цей його задум? Ідеться про врятування наших ідеалів навіть на випадок воєнної катастрофи.
— Я розумію це.
— В успіхові цієї справи і ваша особиста доля.
Мюллер розуміюче нахилив голову.
— Гіммлер ніколи не помилявся. Росіяни завтра стануть противниками своїх сьогоднішніх союзників, і ми на цьому повороті історії підключимось до нових ворогів комуністів не з голими руками.
— Як справи у Франції?
— Про цей фронт не думайте. Там війна — велика гра. Якщо буде потрібно, ми пропустимо їх у Німеччину без жодного пострілу. Судячи з усього, вам доведеться перебазуватися далі на захід. Я випадково прочитав наказ, згідно з яким за евакуацію відповідаєте ви. Це треба поламати. Придумайте мотиви для цього. Нехай Зомбах сам мізкує, як вивезти звідси свою колимагу. Ви перед рейхсміністром відповідаєте за збереження справи «Два ікс» і повинні дбати тільки про це. Між іншим, евакуація і вам на руку. Залишайте агентів прямо тут. Робіть цей посів і при дальшому просуванні на захід.