— Закон давності, як мені відомо, визнається й вами.
— Про яку ж давність може йти мова? — стомлене посміхнувся Марков. — Ми вас взяли тільки сьогодні, і ви займалися сьогодні не чимось іншим, а продовженням тих злочинів, які робили в час війни. А все найзлочинніше в «Сатурні» — ваша робота.
Привели Біркнера — Плуціса. В кабінеті Маркова розігралася драматична сцена: Біркнер заходився по-базарному лаяти Мюллера. Він, Біркнер, стільки років жертвував собою, своїм особистим життям, гадаючи, що його доля перебуває в надійних руках і коли-небудь за всі його жертви відплатять сторицею, а виявилося, що він був іграшкою в руках йолопів. Лайка Біркнера розлютила Гернгросса. Він став кричати на свого колишнього ад'ютанта, що той надто квапиться з висновками і про це ще пожалкує.
— Чого мені жалкувати? — кричав Біркнер. — Я вже втратив п'ятнадцять років життя з милості таких кретинів, як ви!..
Справу було зроблено. Гернгросс — Мюллер і Біркнер — Плуціс підписали протоколи допитів, і, коли злочинців повезли до в'язниці, в кабінеті Маркова знову зібрались учасники операції.
— Дякую, товариші,— сказав Марков. — Сьогодні ви допомогли нам з товаришем Рудіним завершити, нарешті, операцію «Сатурн». Адже цей Мюллер висів у нас на шиї як нестача у бухгалтера. — Марков усміхнувся. — Тепер роз'їжджайтеся по домах і постарайтесь як слід виспатися. Післязавтра до Москви прибуває ще один пан…
ЗМІСТ
Пролог
Частина перша. Назустріч ворогові
Переклад М. Лещенко
Частина друга. «Зілле» грає
Переклад П. Моргаєнка
Частина третя. Кожну хвилину — в бою
Переклад А. Коваля
Частина четверта. «Сатурна» майже не видно
Переклад П. Моргаєнка
Через п'ятнадцять років
Переклад П. Моргаєнка