Ніхто цих вказівок Клейнера не слухав з таким задоволенням, як слухав їх Кравцов. Очевидно, ті дванадцять адрес, що за розробкою другого відділу вказані на схемі у Клейнера, є лише гаданими. У Кравцова з'явилася надія, що облава не завдасть підпіллю великої шкоди.
Розділ 51
Всю ніч, поки тривала облава, командний пункт Маркова охороняв загін бійців Будницького. По одному, по двоє вони чатували навколо руїн борошняного лабазу, готові вступити в бій, якщо з'являться есесівці. У підвалі всі були готові в разі небезпеки вийти через запасний хід у яр і перебратись на резервну базу. Двічі протягом ночі групи вільного пошуку з'являлися біля руїн, але ніщо тут не затримувало їхньої уваги, і вони пішли собі.
На світанку в підвал спустився Будницький.
— Фріци пішли спати, — сказав він весело Маркову. — Час нам братися за діло.
У відповідь на облаву бійці Будницького мали ще сьогодні зробити в місті дві великі диверсії: вивести з ладу залізничне депо і висадити в повітря офіцерське казино. Марков, розуміючи, які зараз насторожені гестапівці, причепливо розбирав кожну деталь цих операцій, і його знову і знову вражало різностороннє вміння Будницького. В цій постійній готовності до будь-якої найтруднішої справи виховував Будницький і своїх бійців. Він володів чудовою здатністю не те, що пристосовуватись до будь-яких обставин, а якось надзвичайно швидко вростати в них. «Росте чудовий розвідник», — думав про нього Марков і вже давно вирішив у думці: закінчиться війна, і він пошле Будницького на хороше, велике навчання.
Зараз, слухаючи відповіді на запитання Маркова, можна було подумати, що Будницький занадто впевнений у собі і своїх людях, але його загін уже мав за своєю спиною багато справ, здійснених розумно, сміливо, впевнено. Було видно, що, й готуючи ці дві великі диверсії, з бійцями було проведено копітку й тонку роботу. В депо і в казино з допомогою надійних людей, які працюють у цих місцях, маленькими порціями було доставлену вибухівку.
Тепер залишалося тільки на призначену годину включити годинниковий механізм пекельної машини. В депо це зробить сам Будницький, а в казино — одна з офіціанток, на ім'я Клава.
— За Клаву, як за себе, ручаюся, — сказав Будницький Маркову і помітно збентежився.
Марков не знав, що вже давно між Будницьким і Клавою були не тільки ділові взаємини.
— Так лише за дружину можна поручитися, — сказав Марков.
Обличчя Будницького почервоніло, але в очах з'явилася хитринка.
— І то не за всяку, — сказав він. — Але за свою я ручаюсь.
— Ви що?.. — Марков здивовано звів брови, ще не знаючи, як до цього поставитись.
— У загсі ми, звичайно, не були, — підхопив Будницький, очевидно вирішивши все розповісти Маркову, — оскільки цього закладу в місті поки що нема, але на віру вона мені дружина. Не гадав, звичайно, що тут знайду таку, в цій ненормальній обстановці, а от знайшов. Так що будьте цілком впевнені, товаришу підполковник. Вона розмалює казино якнайкраще. Як поводитись з механізмом міни, я її навчив, сам іспит приймав. Знає, дай боже кожному… А те, що не доповів вам одразу ж про неї, моя провина… Ми ж тут на особливому становищі…
Висадження в повітря було призначено на наступну ніч після облави. Ні Марков, ні Будницький не знали, що облава буде тривати протягом трьох ночей. Кравцов сам дізнався про це тільки першого вечора облави і повідомити товаришів не зміг.
У неділю початок облави було призначено на двадцять третю нуль-нуль. Клейнер навмисне відсунув початок на пізніший час, гадаючи цим приспати пильність підпільників, які повинні вважати, що на вчорашньому облава закінчилась. Він навіть сам порадив офіцерам CС і співробітникам гестапо, щоб відвести очі, увечері піти в казино. Саме ця обставина пізніше і викликала у нього підозру, що початок зради слід шукати серед його близького оточення.
Рівно о двадцять першій тридцять на залізничному вузлі гримнули один за одним два вибухи такої сили, що, здавалося, струсонули все місто. В темряві з усіх кінців міста було видно сплеск вогню над вокзалом.
Клейнер у цей час був у своєму кабінеті. Він тільки що повернувся після обіду і слухав останні вісті з Берліна. Почувши гуркіт, Клейнер поглянув, чи закриті вікна кабінету шторами затемнення, і продовжував слухати радіо. Він подумав, що це наліт радянської авіації, але одразу ж до кабінету ввірвався його ад'ютант.
— Висаджено в повітря депо і водокачку!
— Хто повідомив?
— Військовий комендант вокзалу.
— Деталі?
— Він повідомив лише факт.
— З'єднайте мене з ним, а самі подзвоніть у казино черговому офіцеру, щоб усі наші люди негайно йшли сюди.
Клейнер був відносно спокійний. Він ще не знав масштабів того, що сталося.
— Комендант вокзалу біля апарата, — доповів ад'ютант і поквапливо зник за дверима.
Клейнер не поспішаючи взяв трубку.
— Оберштурмбанфюрер Клейнер. Що там у вас трапилося?
— Висаджено депо і водокачку. Вся будівля депо, в якому було п'ять паровозів, зруйнована. Водокачка зруйнована вщент. Більше я нічого повідомити не можу. У мене порушений зв'язок з комендантським взводом, у приміщені вокзалу вибиті всі вікна, зірвано частину даху. Вибачте, я мушу йти на місце події.
— Коли повернетесь, подзвоніть мені негайно. Зараз до вас прибудуть мої люди.
Тепер, коли Клейнер зрозумів, що сталося, спокій де й дівся. Він викликав ад'ютанта.
— В казино подзвонили?
— Так. Але подзвоню ще раз. Боюсь, що черговий мене не зрозумів. Дуже погано чути, а там грає музика.
— Яка в біса музика? — загорлав Клейнер. — Сьогодні неділя, пане оберштурмбанфюрер.
— Яка неділя? З'єднайте мене з черговим по казино!
Виявилось, що черговий по казино офіцер усе зрозумів правильно. Він сказав, що офіцери гестапо вже почали виходити, і спитав у Клейнера, чи стосується його наказ, також і офіцерів з приїжджої частини СС.
— Усі повинні залишити цей бордель! — горланив у телефон Клейнер. — Усі, і негайно сюди!
Першим у кабінет Клейнера прийшов Грюнвейс.
— Де всі інші? — закричав на нього Клейнер.
— Хто саме? — спокійно спитав Грюнвейс. Не так просто було злякати криком цю людину з мертвими очима.
— Ви з казино? — задихаючись від люті, спитав Клейнер.
Грюнвейс посміхнувся.
— Я туди не ходжу. Я вів допит, почув вибух і ось зайшов дізнатися, що трапилось.
— Диверсія на залізничному вузлі,— крізь стиснуті зуби гаркнув Клейнер.
Оглушливий гуркіт струсонув будинок, і в стіни його немовби вдарила шквальна хвиля. З тріском і дзвоном посипалися шибки, штори затемнення підкинуло до стелі.
— Погасити світло! — крикнув Клейнер, схопився з крісла і притиснувся до стіни.
Грюнвейс здивовано поглянув на нього, не дуже швидко пішов до дверей і повернув вимикач. Потім він підійшов до вікна, виглянув крізь розбите скло на вулицю і, не повертаючи голови, голосно сказав:
— По-моєму, горить казино.
До кабінету вбіг ад'ютант і мовчки почав приладжувати штори затемнення. Потім вбіг ще хтось. Клейнер не бачив його, було чути тільки його судорожне дихання і потім хрипкий голос:
— Нещастя! Яке нещастя!
Ад'ютант засвітив світло і прослизнув у двері.
Серед кабінету стояв начальник слідчого відділу. Клейнер уже сидів у кріслі і дивився на нього круглими від люті очима.
— Що ви там мимрите? Кажіть ясно, що сталося!