Він почув музику, яку слухав він же, тільки той, з першого життя. Це була Чіо-чіо-сан. Вона плакала, і він, здавалося, також ковтав сльози зворушення, але насправді це був лише ковток кави.
У ці хвилини ранкової медитації він не був людиною. Це був інопланетянин. Це був Ангел. Це був Архангел.
Це був Демон: перший Ангел, що збунтувався проти свого Вчителя, коли той, витворивши неймовірно досконалий світ, зупинився, щоб відпочити перед другим таймом креативного процесу. Обдумати те, що він зробив, і накидати креслення наступного етапу. Зупинка була необхідна, аби не наробити дурниць. Однак Ангел, який допомагав Йому в усьому, його Учень і водночас Креативний директор Творення світу вирішив, що Бог зупинився назавжди, що Він більше не хоче змін. І збунтувався проти Вчителя.
Артем бачив самого себе у профіль. Біла шкіра з дводенною темною щетиною на складному ландшафті чоловічого обличчя, сині очі, коротка маскулінна зачіска. Так, він був Демоном, прекрасним і самовпевненим.
— Про що ти думаєш? — спитав Серафим.
Вони стояли на вершечку крутого пагорба. Серафим розмахував над прірвою якимись
дивними паличками, з’єднаними мотузкою-нунчаками.
Ця гра заворожувала Артемів погляд. Він загіпнотизовано дивився на кола, які вимальовувалися на тлі прірви.
— Про те, що моє життя — не суцільне полотно, а квілт — стьобана ковдра, зроблена з різних клаптиків, — промовив він. — Дейв, Марина, Елізабет, Чарльз, моя бабуся… Між усіма ними немає зв’язку, як між окремими файлами в одному фолдері мого життя…
— Це дуже правильне відчуття, — сказав Серафим. Він перекинув нунчаки в ліву руку і знову став накручувати ними кола. — Люди настільки повірили в теорію Дарвіна, що прикладають її до всього, навіть до свого життя. Насправді життя хоч і лінійне, однак не безперервне. Життя кожної людини складається з окремих файлів, з життів різних людей, які носять одне й те саме ім’я протягом усього свого існування, та й то не завжди. Часто люди змінюють ім’я: жінки виходять заміж, ченці приймають обітницю, транссексуали змінюють стать, тубільці відбувають обряд ініціації… Чи не досить? Я маю на увазі, що вам на землі здається, ніби одна людина проживає одне життя, а насправді життя різних індивідуальностей, різних індивідів зібрано в одному фолдері одного життя.
Артем шоковано дивився на Серафима:
— Ти це серйозно? Чи це всього-на-всього метафора? — насторожено спитав він.
— Це дуже серйозно. Ти навіть собі не уявляєш, наскільки.
Серафим викручував нунчаками вісімки перед собою. Не відриваючи погляду від нього, Артем по якійсь паузі замислено спитав:
— Чому люди про це не знають? Вірніше, чому ви не дозволили їм це знати?
Серафим пришвидшив оберти. Почувся легенький свист.
— А навіщо це людям? — спитав він, дивлячись Артемові просто в очі.
— Якби люди це знали, це позбавило б їх багатьох проблем.
— Наприклад? — Серафим ще збільшив силу обертів.
Артему все тяжче і тяжче було відірвати погляд від вісімки. Він спробував якомога логічніше сформулювати свою думку, проте лишився незадоволеним собою:
— Наприклад, коли людина в молодості наробила багато дурниць, а в старості мучається докорами сумління… Якби людина знала, що ці помилки наробила не вона, а інша людина під її іменем, їй би легше було жити і вмирати.
— Це ще один наш винахід. У вас, на землі, це називається Мораль.
— А насправді це що?
— Насправді це геніальна ідея Творця, реалізована нами, Ангелами і Серафимами. Мораль — це інформаційні захисні бар’єри, які оберігають ваш, так би мовити, «земний» світ від саморуйнації. Іф ю ноу вот ай мін.[39]
— Отже, це інформаційні бар’єри?
— Саме так.
— Тобто мораль не є категорією духовною?
— Саме «Так-так-так, — сказав кулемет», — процитував старий галицький анекдот Серафим. — Це ви, люди, ділите світ на «духовний» і «матеріальний». Це ваша помилка. Людство придумало слово «духовний», аби пояснювати все те, що не може пояснити логічно. Насправді весь світ і все у світі матеріальне. Розумієш: УСЕ.
39
If you know, what I mean (