ГЛАВА 19
Погляд на еволюцію
Але як нам не бути альтруїстами, коли нас оточують злидні, невігластво, страждання та інші прояви людських нещасть? Тим, до кого з усіх боків тягнуться руки нужденних, благаючи про допомогу, мабуть, важко утриматися від постійних пожертвувань. Але знову ж таки, існують соціальні та інші проблеми, несправедливість по відношенню до слабких, від чого щедрі душі горять непереборним бажанням виправити становище. Ми хочемо почати боротьбу з усіма проблемами одразу, відчуваючи, що помилки не будуть виправлені, поки ми не віддамо себе цьому цілком і повністю. Однак у всьому цьому ми повинні просто повернутися до нашої точки зору на світ. Ми повинні пам’ятати, що це не поганий світ, а хороший, і він знаходиться в процесі становлення.
Поза всяким сумнівом були часи, коли на цій землі не було життя. Геологічні дослідження вже довели, що колись земля була газовую кулею, яка складалася з розплавленої породи і була оточена киплячою парою. Складно уявити, що життя могло існувати в таких умовах, це здається неможливим. Геологія говорить нам, що пізніше утворилася земна кора, куля охолола і затверділа, сконденсована пара перетворилась на туман або ж випала на землю у вигляді дощу. Охолоджена поверхня землі перетворилася на грунт, накопичена волога перетворилася на озера і моря, і, нарешті, десь у воді або землі з’явилося щось живе.
Розумно припустити, що це перше життя було в одноклітинних організмах, але за цими клітинами стояло тверде і наполегливе бажання Духа, Великого Єдиного Життя, знайти самовираження і проявити себе. І незабаром організми, які мали занадто багато життя, щоб виразити себе за допомогою однієї клітини, отримали дві клітини, а потім все більше і більше, і в них все більше вирувало всесвітнє життя.
Таким чином з’явилися багатоклітинні організми, рослини, дерева, хребетні і ссавці, багато хто з них мав дивні форми, але всі вони були досконалі в своєму роді, як і все, що створює Бог. Без сумніву були грубі і майже жахливі форми життя, як серед тварин, так і серед рослин, але всі вони виконали завдання свого часу і все було дуже добре. Потім настав інший етап, великий етап еволюції, етап, коли ранкові зорі та ангели Божі співали від радості, споглядаючи початок нової епохи, тому що людина, вінець творіння, нарешті з’явилася в природі. Мавпоподібна істота, яка зовні мало відрізнялася від оточуючих її звірів, але яка значно відрізнялася внутрішньо, зокрема своєю здатністю до розвитку та мислення. Мистецтво і краса, прекрасні архітектурні споруди та пісні, поезія і музика — все це були ще не реалізовані можливості в душі тієї мавпоподібної людини. Але для свого часу і виду вона була досконалою.
«Це Бог діє через вас, бажаючи і роблячи те, що приносить йому радість і задоволення», — говорив Святий Павло. З того дня як з’явилася перша людина, Бог почав жити і діяти в людях, вкладаючи все більше себе в кожне наступне покоління, спонукаючи людей до великих досягнень і кращих умов, соціальних, державних і побутових. Ті, хто озирається на давню історію, бачать жахливі умови життя, варварство, ідолопоклонство і страждання, і, читаючи про Бога в зв’язку з цим усім, у них іноді складається враження, що він був жорстокий і несправедливий по відношенню до людини. Але їм варто на мить задуматися. Людська раса зробила величезний крок від людини-мавпи до людини, подібної Христу. І цього можна було досягти лише шляхом послідовного розкриття різних сил і здібностей, прихованих у людському мозку.
Бог хотів виразити себе, він хотів не просто жити в якійсь матеріальній формі, він хотів жити в такій формі, щоб проявляти себе на найвищому моральному та духовному рівні. Бог хотів розвинути таку форму, в якій він міг би жити як бог і проявляти себе як бог. Саме це було метою еволюційної сили. Епоха війни, кровопролиття, страждань, несправедливості та жорстокості у багатьох відношеннях змінилася єтохою любові та справедливості, оскільки часи також змінилися. Це сталося завдяки розвитку мозку людини до такої міри, щоб вона була в змозі дати повне вираження любові та справедливості Бога. Але це ще не кінець, Бог прагне не просто досконалості декількох «екземплярів», він прагне досконалості і процвітання всієї людської раси. Прийде час, коли на землі буде Царство Боже, час, передбачений Іоанном з острова Патмос, час, коли не буде більше плачу і не буде більше болю, тому що все колишнє кане і не буде більше ночі.