Повернувшись після мандрів по Європі до батьківського дому, у 1895 р. Реймонт пише свій перший великий роман «Комедіантка», в якому відбився його власний тяжкий досвід мандрівного актора. Головна теза твору — показ згубного впливу капіталістичного міста на людську особистість, занепад мистецтва в умовах буржуазного суспільства.
Обдарована чуттям прекрасного, вольова й наполеглива Янка Орловська рветься з провінційної глушини до кращого життя. Вона кидає батьківський дім і пристає до бродячої трупи. Людина, думає вона, може знайти щастя в мистецтві — воно облагороджує почуття, породжує високі бажання, нові ідеали... Але чотиримісячне перебування в трупі розвіює сподівання Янки. В атмосфері інтриганства, заздрощів, постійних злиднів і легкої слави нездар артисти найменше думають про «високе мистецтво».
Щирий гуманіст і знавець життя, Реймонт пояснює жалюгідне животіння театру тим, що буржуазія не здатна оцінити справжнього великого мистецтва, що на сцені вона шукає розваги, показу розпусти, комедіанства. Для буржуазного глядача артист — не людина, піти на сцену — означає опуститися на суспільне дно. Ось чому молодий талановитий драматург Глодовський з такими величезними труднощами домагається постановки своєї п'єси з життя селянства: в його п'єсі виступають справжні, живі люди зі своїми інтересами і громадськими запитами, а буржуа-обиватель хоче бачити селянина екзотичною лялькою, яка лише співає й танцює. Роман «Комедіантка» — історія морального краху, якого зазнала його героїня, закінчується спробою Янки накласти на себе руки. Безпосереднім продовженням «Комедіантки» є двотомний роман «Ферменти» (1896).
...Врятована друзями від смерті, Янка повертається до батька — начальника залізничної станції — й знову потрапляє в ненависне їй оточення людей, які ведуть беззмістовне, паразитичне, потворне життя. Протягом певного часу вона ще намагається протестувати, борсається, не знаючи, де шукати порятунку, виходить заміж за сина розбагатілого селянина, що вірно любив її всі роки, а далі впадає в апатію, грузне в болоті буденщини, стає «господарчим інвентарем» свого чоловіка, тепер уже поміщика.
Автор «Ферментів» спочатку дещо ідеалізує вихідця з народу Анджея Гжесікевича, намагаючись показати його, як «основу суспільності», позитивний ідеал, якому належить майбутнє. У Анджея є те, чого бракує м'якотілим аристократам: прагнення до повноцінного життя, селянська кмітливість, наполегливість у досягненні мети. Матеріальний добробут дав йому змогу здобути освіту, відкрив шлях до вищих духовних цінностей. Здавалося б, Гжесікевич мав прагнути до духовного збагачення, та Реймонт показує, що в дійсності все виявилося інакшим. Селянський син Анджей, прибравши до рук батькове господарство, стає типовим поміщиком, дбає насамперед про визиск і збагачення, і його зовсім не тривожать «високі питання».
Навіть схвально зустрінуті критикою перш: друковані твори Реймонта не додали молодому письменнику віри у власні сили. 14 липня 1894 р. він писав до брата: «Вбачають у мені талант, а я... просто в себе не вірю. Часом мене огортає якийсь страх... бачу і відчуваю свою нездатність, знаю про своє неуцтво». Не був він вдоволений також і романами «Комедіантка» та «Ферменти». Тим завзятіше він працював, обмежуючи себе в усьому.
Наступною помітною віхою у творчості Реймонта був роман «Земля обітована» (1896), присвячений показові життя промислового міста Лодзі. Саме в цей час (1896—1899) у Польщі розгортався масовий страйковий рух, що охопив Лодзь, Бєлосток, Домбровський басейн і Варшаву. На арену виходила нова, здатна до боротьби сила, і зрозуміла річ, що цікавість до життя робітничого класу з боку громадкої думки повсякчас зростала; про це можна судити хоча б з того, що тогочасна польська видавнича спілка Гебертнера і Вольфа уклала контракт з молодим письменником на написання роману про сучасну Лодзь. Реймонт із запалом узявся до праці і, перебуваючи то в Парижі, то в Лодзі, то в батьківському домі (у селі недалеко від міста), протягом 1896—1898 рр. написав роман, який поставив його в число найпопулярніших польських письменників. Реймонт реалістично змалював нужденне життя робітників, нелюдські умови їхньої праці, жахливу експлуатацію трудящих, голод, злидні і безробіття. Газета «Кур'єр цодзєнни», де восени 1896 р. розпочалося друкування роману, відразу ж здобула тисячу нових передплатників — як на ті часи число досить помітне...