Дарт закінчив вивчати вміст теки й простягнув її грандмайстру, але той лише блиснув очима. По кількасекундних міркуваннях молодий майстер передав документи Майї, що стояла поруч.
— Можете вирушати. Андроніус зупинився в таверні «Синій ліс» — знайдете її самостійно?
— Легко! — з ентузіазмом відгукнувся Нел.
— А нам хіба не потрібно скласти план і все таке? — із сумнівом запитала Майя.
— Чого тут думати, робити треба! — заперечив Нел і першим вискочив з кабінету.
«Гаряча голова цього хлопця до добра не доведе», — зітхаючи, подумав грандмайстер і жестом відпустив решту. Вони вийшли за Нелом.
За годину загін, укомплектований запасом продовольства та чистих речей, зібрався в залі телепортації. Нікому із джун-вей раніше не доводилася телепортуватися — Майя смикала нашивку на рукаві, Нел тинявся з кутка в куток, намагаючись не дивитися на підсвічений зеленим поміст у центрі зали, Тара присіла на лаву в центрі, намагаючись не втрачати Грея з поля зору.
Щойно до кімнати ввійшов Дарт, маги розпочали підготовку до ритуалу. Нічого складного: двоє заклинань, магічні символи та концентрація духовної енергії — правда, якщо маг помилиться хоча б у одній літері, нещасних мандрівників може викинути де-небудь у океані або й взагалі на півночі, в невідомих землях.
Але відступати було пізно. Учні зійшли на поміст, спалахнув сніп білих іскор, павутиння заклинань обплутало мандрівників, огорнуло в кокон — і кімната зникла.
Секунд за п’ять члени команди опинилися на такому самому помості в храмі господині Похйоли. Майя болісно згадувала все, що їй було відомо про північну країну з дивовижною назвою Пудожа й місто Калею. На жаль, на уроках релігієзнавства, як і на багатьох інших, Майя витала в хмарах.
Одне запам’ятала твердо: якщо ненароком образити релігійні почуття місцевого населення, проблем не бракуватиме.
Зала телепортації чимось нагадувала кабінет Гая — скрізь тепле дерево, свічки, різьблені прикраси на вікнах і біла статуя гарної жінки в північному кутку.
Дарт спустився з помосту, підійшов до статуї, опустив кілька монеток у різьблений ящик біля ніг ідола, по тому, не оглядаючись, рушив до дверей.
— Майстре Дарт, — майже пошепки озвалась Майя. — Майстре Дарт! — уже голосніше покликала вона. — А нам теж потрібно вкинути туди монетки?
Дівчині вдалося вимовити фразу й жодного разу не затнутись, за що вона подумки себе похвалила.
Та-вей озирнувся і, як здалося Майї, ледь чутно зітхнув.
— Ідіть за мною.
— Може, ще за ручки взятися? — голосним шепотом обурився Нел.
Дарт завмер у дверях і повільно озирнувся вдруге.
— Ти щось сказав? — ретельно вимовляючи кожне слово, запитав майстер. Нел стис кулаки й випнув підборіддя.
Майя мало знала про традиції Пудожі, але твердо була впевнена в одному — за бійку в храмі відвідувачів по голівці не погладять. Тому вискочила вперед, заступила Нела й пролепетіла:
— Ні, нічого. Вам почулося.
— Ось і чудово! — Дарт рвучко розвернувся та вийшов із кімнати. Четверо джун-вей попленталися слідом.
Нел сконфужено прошепотів:
— Леді Майя, ти того… Не заступайся за мене більше.
— Ідіот! До чого ти тут взагалі! Три роки тому одна з наших п’ятірок телепортувалась через Наго — крихітне сільце на березі океану. Вони опинилися в кімнаті, пішли до виходу, і хтось із них наступив на порваний килимок у кутку. На виході з храму їх схопили та ледь не повісили — дато Гай особисто домовлявся з нагами, щоб ті видали п’ятірку нещасних Ормрону. Гакко заплатила величезні відступні — цей килимок присвячувався якійсь там богині, його плели з особливого павучого шовку, який у павуків виділяється не частіше, ніж раз на п’ятдесят років. Хтозна, може, тут у Калеї теж є щось подібне? Наприклад, вони погано сприймають бійки у храмі!
Нел ображено засопів, але сперечатися не став.
Калея зустріла гостей гамором, вогкістю та запахом риби. Повітря було просочене ним, як рослини земними соками. Над містом висіло брудне темно-сіре небо.