— Це якраз просто. Беремо звичайний планетоїд, що обертається по сильно витягнутій орбіті… — Шаман схопив цукорницю, потім пересунув на середину столу кавову чашку і обвів її акуратним еліпсом з цукрового піску, — …якщо в цій точці траєкторії засіяти його реплікантними нанороботами відповідного типу, то…
…До моменту повернення Рамі і Нґена, стіл у рубці виглядав так, немов на нього вивалили вміст сміттєвого кошику і задекорували усіма приправами, які були в корабельному буфеті. Важко було повірити, що це неподобство може штовхнути технолоґію Терри на чверть століття вперед, хоча саме так справа і йшла.
7. СТРІЛЬБА ПОВЗ РУХЛИВІ МІШЕНІ
Поки два капітани захоплено спілкувалися, експедиція закінчила перший етап бурхливої дослідницької діяльності. Кузов візка наполовину заповнився контейнерами зі зразками місцевої природи, а учасники вимазалися від ніг до голови усіма видами місцевої твані. Коли була досягнута остання ґеоґрафічна точка маршруту, усі дружно вирішили, що ось тепер-то самий час трішечки підкріпитися.
Екстремальна четвірка розташувалася на плоскій вершині ніздрюватого язика застиглої лави. Тисячоліття тому тут сталася ґрандіозна ґеолоґічна катастрофа: материкова платформа тріснула вздовж кількох десятків кілометрів, і на поверхню виплеснувся потік маґми. У цьому місці він зіткнувся з морською водою, та так і застиг, утворивши химерні наґромадження скель, а по лінії тріщини зараз протікала повноводна річка, що огинала численні кам’яні «ікла» та «вежі». Тут, у дельті, багатій мінералами й орґанікою, що напіврозклалася, вирувало первісне життя в найнеймовірніших формах.
Можна сказати, що експедиція знаходилася на ідеальній ділянці для відбору як ґеолоґічних, так і біолоґічних матеріалів. З ґеолоґією проблем не було, а от із біолоґією сталася дрібна, але прикра неприємність.
— Капець тралу, — констатував Товстун, розглядаючи вічка поліамідної сітки, що піддалася дії місцевого планктону. — Четвертий зжерли. Останній.
— Братимемо зразки нашим, орлоновим — запропонувала Айра, — Орлон вони не жеруть.
— Він короткий і його не можна закинути метальником, — заперечив окт, — доведеться влізати в це пюре по самі очі.
Взагалі-то, спостерігач, що не має даних супутникової зйомки, ніякої річки б тут навіть не зауважив — ландшафт виглядав так, ніби помірно-заболочений берег моря згинається, перетворюючись на глибоку трясовину, по поверхні якої повільно дрейфували сюрреалістичного вигляду острови з обплетених водоростями напівгнилих стволів велетенських хвощів.
— Я поліз, — запропонував Фрой, — я тут найвищий. А ти підстрахуєш.
— Згода, — погодився Товстун, погойдавши очима на стеблинках. Кивнув, тобто.
Стріла дожувала порцію харчового концентрату, плеснула бузкової рідини з прозорої скляночки-пакету, хихикнула, себто, блимнула яскравими зиґзаґами на черевці, і єхидно запитала:
— Що, хлопчики, хочете розім’ятися після їди?
Фрой задумливо проковтнув залишки життєрадісно-рожевого желе з тюбика з написом «бекон по-австралійськи», з тугою подивився на навколишній пейзаж і прорік:
— Шашличку б зараз… Скільки живності навкруги й уся вкрай непридатна.
— А я б поїв молюсків, запечених на вугіллі, — мрійно додав Товстун, — між іншим, тутешня фауна по хімізму все-таки ближче до вас.
— Вона ближче до поліамідного волокна, — уточнив Фрой, — що доводиться хімічним аналізом і станом трала, що лежить перед нами. Ми з Осою його жерти не можемо.
— Радійте, — буркнула Айра, уминаючи субстанцію, яка, якщо вірити етикетці на тюбику, була «кальмарами у винному соусі», — раз ми їх не можемо жерти, то, і вони нас теж не можуть. Для вас, хлопці, це дуже актуально. Я маю на увазі, якщо ви й справді вирішили туди лізти.
— А вони в курсі, що не можуть? — поцікавилася Стріла, — що скажеш, наприклад, про ось цього красеня?
Октиянка протягнула клішню, вказуючи на край одного з плавучих островів. Там лежав товстий п’ятиметровий сіро-зелений черв’як із широкою пащею у вигляді зубастої лійки, над якою виднілося вісім чорних намистинок, схожих на павукові очі.
— Мені він не дуже подобається, — призналася Айра.
— Ось і мені не дуже. Б’ємося об заклад, що йому все одно, що хапати, аби рухалося. А їстівне чи неїстівне, це він потім розбирається.
Окинувши поглядом інших, і переконавшись у відсутності охочих прийняти це парі, вона запустила ліву верхню кінцівку в одну з кишень скафандра і витягнула звідти пристрій, що нагадує циліндричний кишеньковий ліхтарик.