— Ти вважаєш, це — про октів? — поцікавився Гольм.
— Ні, Бос, це з Єфремова. А ось із книги октиянського майстра: Великі яскраві очі посланців іншої планети на міцних стеблах гордо височіли над потужним куполом головогрудей, що містять розгалужену мережу ґанґліїв — осереддя інтелекту. Широкі основи клішень чоловіка свідчили про звичку до праці й боротьби, а сильно опуклі товсті пластини спинного панцира жінки говорили про здатність відкласти великі яйця, з яких вийде нове покоління розумних істот.
— Це розіграш? — спитав капітан, — чи ти хочеш сказати, що хтось із них з когось списував? Але це ж неможливо. А на випадковий збіг якось не схоже.
— Взагалі-то Бос, це — закономірний збіг ходу думки двох учених. Вони обидва розвивали уявлення про еволюцію життя й розуму. Просто їм не вистачило даних про різноманітність біолоґічних форм у космосі.
Капітан задумливо почухав пузо.
— Гаразд. Припустимо, я з тобою погодився. Наука в людей і в октів розвивалася схоже. Упевнений, що у нас і структури лексики схожі, інакше компи не змогли б так швидко погодити коди. І що, по-твоєму, з усього цього виходить?
— А ось що: у людей з октами однаково влаштований зв’язок інтелекту, психіки, емоцій та естетики тіла. Отже, еволюція їх розуму йшла тим же шляхом, що й у нас. Тільки ми пішли від риб, а вони — від октиянських істот, що були чимось середнім між членистоногими й молюсками. Я накреслила мультфільм-гіпотезу на цю тему.
Рамі клацнула по сенсорній панелі. На голоекрані з’явилося зображення дивної істоти: вона була схожа на равлика, що надів помилково замість своєї раковини, панцир від креветки з очима на стеблинках і комплектом із чотирьох членистих передніх лапок. Істота повзала по морському дну, іноді міняючи колір, мов хамелеон.
— Приблизно так мали виглядати далекі предки октів. Вони мешкали на мілководді та полювали на дрібну донну фауну. За мільйони, а може — сотні мільйонів років еволюції, нога равлика розгалузилася на чотири опорні кінцівки, а лапки диференціювалися на дві пари: нижню — сильну та верхню — вправну. На черевці з’явилися досконаліші хромофори, що дозволяли передавати кольорами сиґнали своїм одноплемінникам. Потім предки октів вийшли на межу моря і суші.
Нові істоти на екрані нагадували дивні ґібриди черепахи та омара. Їхні ґрупи блукали по пляжу, хватаючи клішнями всяку живність, викинуту на берег прибоєм, і розриваючи її верхніми лапками. Іноді хтось із ґрупи піднімався на витягнутих опорних кінцівках, розгортав тіло вертикально, оглядав околиці, і блимав кольоровими плямами на черевці.
— Як бачите, — пояснила Рамі, — для них була важлива здатність високо тримати голову. Поступово корпус випрямився, опорні кінцівки перемістилися в його нижній сеґмент, а координація верхніх лап покращала, що призвело до використання знарядь, далі — до добування вогню й до цивілізації.
Наступна картинка зображувала ґрупу істот, уже сильно схожих на октів. Деякі тримали в клішнях списа, а в лапках — примітивні дрібні інструменти. Парочка істот сиділа біля багаття, обробляючи рубилами тушу якоїсь тварини.
— Сильна гіпотеза, — прокоментував Фрой, — залишилося тільки перевірити, чи вірна.
— Ось ви й перевірятимете, — сказав Гольм, — я маю на увазі, ти й Оса. Готуйте шатл, виліт через сорок хвилин. Не забудьте смокінґи й вечірні сукні.
— Не зрозуміла гумору, — відгукнулася Айра, — куди ж летимо?
— На планету, звісно. План робіт — звичайний.
— Для звичайного плану треба четверо, — зауважила вона.
— Вас і буде четверо. Інші двоє — окти. Сподіваюся, ви з ними спрацюєтесь.
— Отакі-то справи… — пробурчав Фрой, ліниво потягнувся усім своїм жилавим тілом, і несподівано стрімко схопився на ноги, — окти, значить…
Айра пирхнула, і, прямуючи до дверей, кинула через плече:
— Ходімо, Флеш, нічого тут пил по космосу розмазувати. Ну окти…
Коли двері за екстремальною парочкою закрилися, Нґен почухав потилицю і неголосно спитав:
— Чому Оса і Флеш, а не Шарк і я?
— Якби я знав, що треба робити, — повільно вимовив капітан, — я відправив би вас.
— Тобто, ти не знаєш, що треба робити? — уточнила Рамі.
— Не знаю, — підтвердив Гольм.
— А вони? — Рамі зробила кивок у бік дверей.
— Вони теж не знають. Але вони, на відміну від нас, над цим навіть не замислюються.
— Правильне рішення, Бос, — спокійно констатував Нґен.
5. ОСОБИСТІ КОНТАКТИ ТА МІЖВИДОВА ЕРОТИКА
— Класна посадка, Флеш! — сказала Айра, — на відмінно… з мінусом.