У Макквона замість пера була смішна пластикова квітка, пляшки видно не було. Та вона лежала в кишені. Маленька. Боббі був упевнений. І ближче до вечора, коли бізнес піде на спад і не буде такою важливою бездоганна скоординованість рук і очей, все частіше й частіше до неї прикладатимуться.
Саллі вказав на карту праворуч.
«Ес-Джею, ні», — подумав Боббі.
Макквон перевернув карту. То був піковий король. Макквон перевернув карту ліворуч. Хрестовий валет. Дама знову була посередині.
— Шкода, синку, трохи не догледів. Це не злочин. Ну, що, хочеш ще раз, коли вже розігрівся?
— Блін, я… це було моє останнє бабло.
Саллі-Джон зовсім скис.
— Тим краще для тебе, малий, — сказала Ріонда. — Він обібрав би тебе до нитки і ти б лишився в самих трусах.
Дівчата зайшлися шаленим реготом. Ес-Джей зашарівся, однак Ріонда не звертала уваги ні на те, ні на інше.
— Я деякий час працювала на пляжі Рів’єра, коли жила в Массачусетсі. Я вам зараз покажу, дітки, як це працює. Давай на бакс, друже, чи для тебе це зажирно?
— Для такої леді, як ви, нічого не буває зажирно, — сентиментально промовив Макквон. Він вихопив долар, як тільки-но той вистромився з її сумочки. Макквон підніс його до світла, пильно вивчив холодним поглядом і поклав ліворуч від карт.
— Виглядає, як справжній, — зауважив він. — Зіграємо, дорогенька? Як тебе звуть?
— Питаєш як? Ніхто й ніяк, — кинула Ріонда.
— Рі, тобі не здається, що… — почала була Аніта Джербер.
— Я ж сказала, що знаю, в чому хитрість, — відмахнулася Ріонда. — Перемішуй, мій друже.
— Без зволікання, — згодився Макквон. Три червоні карти замиготіли в його руках. — Вгору-вниз, покрутись. Туди-сюди — дивись куди.
Нарешті вони знову рядком лягли на місце. Вражений Боббі побачив, що кутики відігнуті в усіх трьох карт.
Легка усмішка злетіла з губ Ріонди. Вона перевела погляд з маленького ряду карт на Макквона, потім знову на карти, нарешті на доларову банкноту, що лежала збоку і ледь тріпотіла на легенькому морському бризі. Потім знову глянула на Макквона.
— Що, розвів мене, любий друже? — озвалася Ріонда.
— Ні, я змагався з вами, — заперечив Макквон. — То що скажете?
— Думаю, скажу, що це був хороший долар, який нікому не заважав, і мені справді боляче з ним розлучатися, — відповіла Ріонда і показала на середню карту.
Макквон перевернув карту, що виявилася королем. Банкнота зникла в його кишені. Цього разу дама виявилася ліворуч. Макквон, багатший на долар і двадцять п’ять центів, посміхнувся компанії з Гарвіча. Пластикова квітка на його циліндрі погойдувалася від солоного вітерцю.
— Хто наступний? Хто хоче позмагатися: ваші очі проти моїх рук?
— Думаю, ми всі вже поза грою, — промовила місіс Джербер, ледь усміхнувшись чоловікові за столиком і поклавши одну руку на плече доньці, а другу — на плече сонного сина, змушуючи їх розвернутися.
— Місіс Джербер, — покликав Боббі й на мить спробував уявити, як почувалася б мати, одружена з чоловіком, що не пропустив би жодного неповного стриту на світі, коли б побачила, як її син стоїть тут, біля імпровізованого столика містера Макквона, а вульгарно руде волосся Ренді Ґарфілда виблискує на сонці. Від цієї думки Боббі ледь посміхнувся. Що таке неповний стрит, він уже знав, і що таке флеш та фул-хауз теж. Зробив довідки. — Можна мені спробувати?
— Ох, Боббі, тобі не здається, що з нас цього досить?
Боббі засунув руку до кишені й видобув з-під серветки останні три п’ятаки.
— Це все, що в мене є, — сказав він, показуючи монетки спершу місіс Джербер, тоді Макквонові. — Вистачить?
— Синку, я грався в цю гру і за один цент, і при цьому діставав задоволення, — сказав Макквон.
Місіс Джербер зиркнула на Ріонду.
— До дідька, — сказала Ріонда і вщипнула Боббі за щоку. — На ці гроші можна тільки раз постригтися. До чорта лисого. Хай їх процвиндрить і поїдемо додому.
— Добре, Боббі, — зітхнувши, сказала місіс Джербер, — як тобі вже так припекло.
— Клади монетки сюди, Бобе, щоб усі могли їх бачити, — наказав Макквон. — Мені вони не схожі на фальшиві. Без сумніву. Готовий?
— Думаю, так.
— Тож почнімо. Два хлопці й дівчина ховаються. Хлопці не варті нічого. Знайди дівчину й сума подвоїться.
Бліді, моторні пальці заходилися обертати три карти. Макквон базікав. Карти злилися в суцільну пляму. Боббі спостерігав, як карти ковзають по столу, але навіть не намагався серйозно стежити за дамою. Це було без потреби.