Боббі витер щоку долонею.
— Ой, облиш, тобі ж сподобалося, — сміючись, вигукнула Керол.
— Зовсім ні, — сказав Боббі, хоча це була й неправда.
— І що тобі подарували?
— Читацький квиток, — відповів Боббі й показав їй картку. — Дорослий читацький квиток.
— Класно!
Йому здалося, чи в очах Керол і справді майнуло співчуття? Мабуть, ні. А якщо й так, то що?
— Ось, це тобі.
Керол простягла Боббі голмарківський конверт, на якому було витиснене його ім’я. Вона наліпила на нього ще кілька сердечок і наклейок з ведмедиками.
З легкою тривогою Боббі розірвав конверта, кажучи собі, що вітання завжди можна засунути глибоко до задньої кишені своїх полотняних штанів, якщо воно виявиться сопливим.
Та воно не було сопливе, хіба що трохи дитяче: хлопчик у крислатому капелюсі верхи на коні. Всередині літерами, які мали здаватися, ніби дерев’яними, написано:
«З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, КОВБОЮ!»
І зовсім не сопливо. «З ЛЮБОВ’Ю, КЕРОЛ» було вже трохи сопливо, але що вдієш, вона ж все-таки дівчинка.
— Дякую.
— Знаю, листівка дитяча, але інші були ще гірші, — безапеляційно заявила Керол. Трохи вище по схилу на них чекав Саллі-Джон, викручуючи свого боло-баунсера[1], як тільки можна: то під праву руку, то під ліву, то за спину. Крутити його між ногами Саллі більше не намагався. Якось він спробував зробити це на шкільному подвір’ї, але той добряче заїхав йому по яйцях. Саллі скрикнув. Боббі і ще кілька хлопців реготали аж до сліз. Керол і ще три її подруги прибігли спитати, що таке, але хлопці, всі, як один, сказали, що нічого не сталося. Саллі-Джон сказав те ж саме, хоч був блідий і ледь не плакав. «Усі хлопці — телепні», — сказала тоді Керол, та Боббі був упевнений, що вона насправді так не думає. Інакше вона б не вискочила і не поцілувала його. А поцілунок був хороший, справжній міцний цьом. Власне, кращий, ніж він дістав від рідної мами.
— Листівка зовсім не дитяча, — заперечив Боббі.
— Ні, але майже дитяча, — озвалася Керол. — Я хотіла купити тобі дорослу листівку, але, Боже мій, які ж вони сопливі.
— Я знаю, — заспокоїв її Боббі.
— Як виростеш, ти теж збираєшся бути сопливим?
— Надіюся, що ні, — відповів він. — А ти?
— Ні, я хочу бути така, як мамина подруга Ріонда.
— Ріонда ж дуже товста, — з сумнівом зауважив Боббі.
— Але вона крута. Я буду теж крута, але без сала.
— В наш будинок в’їхав новий тип. У кімнату на третьому поверсі. Мама каже, там нагорі дуже гаряче.
— Справді? І який він? — захихотіла Керол. — Якийсь мусі-пусі?
— Він старий, — сказав Боббі й на мить замислився. — Але в нього цікаве обличчя. Мама його не злюбила з першого ж погляду, бо він привіз свої манелі в паперових пакетах.
До них приєднався Саллі-Джон.
— З днем народження, засранцю! — вигукнув він, плескаючи Боббі по спині.
На той час «засранець» був улюбленим словом Саллі-Джона. У Керол улюблене слово було «крутий», а Боббі натоді перебував у паузі між двома улюбленими словами. Хоч у звучанні фрази «до чортів» щось було.
— Якщо лаятимешся, я не буду йти з вами, — сказала Керол.
— Домовилися, — миролюбно погодився Саллі-Джон.
Керол була білявка з кучерявим волоссям і виглядала, ніби доросліша копія близнючок Бобсі. Джон Салліван був високий хлопець з чорним волоссям і зеленими очима, того типу, що й хлопці Гарді. Боббі Ґарфілд ішов поміж ними, забувши про коротку мить пригнічення. У нього нині день народження, поряд ідуть його друзі й життя прекрасне. Боббі запхав листівку Керол до задньої кишені, а новий читацький квиток засунув глибоко в нагрудну кишеню. Звідси картка точно не випаде і її ніхто не вкраде. Керол почала стрибати. Саллі-Джон попросив її, щоб припинила.
— Чому? — спитала Керол. — Я люблю стрибати.
— А я люблю казати «засранець», але ж не кажу, коли ти мене попросиш, — справедливо заперечив Саллі-Джон.
Керол глянула на Боббі.
— Знаєш, Керол, стрибати без скакалки трохи по- дитячому, — вибачливо сказав Боббі, потім знизав плечима. — Але стрибай, як хочеш. Ми не проти. Правда, Ес-Джей?
— Нє-а, — відповів Саллі-Джон і знову заходився крутити свого «боло»: з боку в бік, знизу вгору, вуп, вуп, вуп.
1
«Bolo Bouncer» — американська марка іграшки, що складається з ракетки та м’ячика, прикріпленого на гумці до центру однієї зі сторін ракетки. (