По-темному не розібрав я - хто…
Звелів його він випустити в браму,
Тоді сказав: "Коли хто уночі
Постукає до брами й гасло скаже:
"Брід перейшов", то ти того пусти».
Я довго там стояв, було все тихо,
А далі, так опівночі вже,- стук
У браму щось. Питаю: хто там стука?
Воно ж мені: "Брід перейшов,- пусти!»
Я відчинив - коли їх ціла купа…
І оком я змигнути не поспів -
Всі як сунуть!.. Мене з їх хтось ударив.
Додолу збив... Коли, на щастя, тут
Пан Горленко настиг, і бій зчинився…
А потім я до вас ото прибіг...
Старовський
Полковнику Василю Коваленку!
Чи так було, як вартовий казав?
Коваленко
Увечері учора я покликав
Карпа Ганька до себе й наказав,
Щоб він удягсь у просту свиту й вийшов
У браму ту; щоб у долині він,
Петра Гайду, мірошника, знайшовши,
Йому мою цидулу доручив
І наказав, щоб той до Дорошенка
Відніс листа; Карпові ж я звелів
Вертатися. Коли ж Петра не буде,
То сам нехай до гетьмана іде...
Всі посланці, яких ми посилали,
Погинули: я, зради боячись,
Так нищечком послав Карпа, що знати
Не міг ніхто... то й вартовий не знав,
Хто йде й чого... Карпа я сам проводив,
Сам випустив, (і так усе було,
Як вартовий нам зараз оповів.
Старовський
Іще скажи: чи міг почути хто,
Як ти казав Карпові й варті гасло?
Коваленко
Я думаю: ніхто того не чув.
Старовський
То з двох одно тепера має бути:
Або се ти переказав ляхам
Про гасло те, щоб увійшли до міста!..
Або зробив ту збродню вартовий.
Вартовий
Я не робив того, я свідчусь богом!..
Пан Горленко те знає, ввесь той час
Він там стояв, біля гармати зараз...
Горленко
Я оддалік стояв, і бачив я,
Як посланця приводив пан полковник;
Розмови їх почути я не міг,
А бачив все: нікуди не відходив
Сей вартовий, не розмовляв ні з ким.
Старовський
То і не міг ляхам сказати гасло…
Полковник же…
Крицький
Міг виявить Карпо…
Лясковський
Він не такий козак, щоб те зробити,
І ми ж усі тут знаємо Карпа.
Голоси
Та знаємо!.. Людина певна дуже!
Білоченко
Могли його вхопити там ляхи
І муками примусити сказати.
Старовський
Він не такий, щоб мук яких злякавсь:
Мордовано уже його аж двічі,
Як попадавсь до рук він ворогам,-
Чи ж виявив хоч кришечку він їм?
Голоси
Та що й казать! Душа в Карпа - то криця!
Крутько
Умре, а вже не пустить пари з уст.
Лясковський
А де ж Карпо? Чи вже він повернувся?
Голос 1
Нема його.
Голос 2
Не видно вже давно.
Старовський
Що мовиш? Га?
Голос 2
Та ще як позавчора
Ходили ми на виправу вночі,
То я його, вернувшися, й не бачив.
Лясковський
А вас тоді ляхи напали там
І вбили…
Голос 2
Двох…
Лясковський
То, може, й трьох убили:
Ще і Карпа?
Старовський
Хто ще тоді ходив?
Голоси
Я!.. Я ходив!.. І я!.. І я!.. Ми троє…
Старовський
Чи бачив хто, щоб повернувсь Карпо?
Голоси
А хто ж його тепер згадає?.. Наче
Не бачили…
Коваленко
Не бачили ви? Як?
Та він же був! Згадайте ліпше ви!
Голоси
Та, може, й був, а може, ні - невпомку…
Старовський
Ото ж то й є!.. От бачите ви всі,
Що не вернувсь Карпо тієї ночі,-
То й не його полковник випускав.
Коваленко
Кого ж? Скажи!
Старовський
Хіба про те я знаю!
А може, хто приходив од ляхів,-
Ти й випустив, йому сказавши й гасло.
Коваленко
Обібрано тебе, щоб речником
Ти в раді був, то можеш те казати;
Коли б же ти мені таке сказав
Не речником, не в раді,- смертним боєм
Я б допевнивсь, де право ти здобув
Собі таке, щоб смів мене ганьбити
І зрадою плямити честь мою!
Та ти - речник... Панове отамання,
Громадськії мужі і ви усі
Товариші і братчики-козацтво!
Ви знаєте, що я не перший рік
По правді тут між вами козакую,
Ви бачити самі могли, чи я
Коли хиливсь до ворога лихого?
Ви знаєте, що у житті мені
Дорожчого нема за нашу волю,