Ще й на суддю! І він мене тоді
Утисником назвав, ганьбив... Забути
Не можу я... Давно я заприсягсь
Помститися, полковництво відняти
У його й все...
Жилинський
Ото ж і буде так!
От пан суддя і має нагороду!
Опріче тих маєтків, талярів,
Один бере пірнач, а другий - помсту,
А що ж мені?
Лясковський
Маєтність, гроші…
Жилинський
Ге!
Те маєте і ви та ще і надто,
Мені ж нема додаточка того.
Лясковський
Як там - бери! Про те всі будем дбати,
Щоб сотником ізроблено тебе.
Жилинський
Оце гаразд! Так ліпше й приставати.
Та тільки вже щоб слова не ламать!
Лясковський
Не зломимо! Як я сказав, то певне,
Та тільки щось мовчить наш пан суддя,
Що думає - не хоче нам сказати.
Старовський
Я пристаю.
Жилинський
Оце так і гаразд.
(До Лясковського.)
А де сей лист пан сотник взяв? Од кого?
Лясковський
Вночі я йшов учора, аж дивлюсь,-
По-хлопському убраний хтось підходе,
Дає листа... я в його розпитавсь:
Він ізнайшов отой тайник підземний
Та й вліз сюди... Я наказав йому,
Щоб зараз він назад вертавсь, а вранці
Засипали ми тайника того.
Жилинський
Бач, бісові,- знайшли ж тайник, а наші
І байдуже!
Старовський
Бо так він обваливсь,
Заріс увесь кущами й дерезою,
Що всі його забули вже давно.
Лясковський
А сей, бач, знав про його: він у місті
Колись бував. І знаєте ви - хто?
Жилинський
А хто? Кажи!
Лясковський
Полковниці се батько.
Старовський
Невже? Свирид? Бач, де він обізвавсь!
Жилинський
А хто ж то є? Про його я не знаю.
Старовський
Він з Винниці був міщанин,- там є
У його двір... Водився з козаками
Ще здавна він... лестивсь і до ляхів...
Став козаком, пристав до Дорошенка...
Лясковський
Тепер же знов з Ханенком наклада…
Він там у їх за осавулу в сотні…
На вигадки премудрий, дак його
Туди і шле Ханенко, де не шаблі,
А хитрощів зажити треба їм.
Жилинський
А як же наш йому зробився зятем?
Старовський
Так і зробивсь... У його ся дочка
Одна була, та ще приймак... За пана
Багатого віддать її хотів.
А тут Василь підскочив, та вернувся
Із гарбузом, бо був тоді малим
Хоружим він у сотні... Дак Оксана
Сама тоді вже утекла із ним.
Розлютувавсь Свирид і відцурався
Навік дочки.
Жилинський
Дак он се через що
Він хоче сам занапастити зятя!..
(До Лясковського.)
Того ж ти так на раді обставай
За те, щоб нам з ляхами биться й далі?
Лясковський
Так ліпше ми захистимо себе:
Як будемо кричати скільки сили
Про ворогів треклятих та про бій,
То й вірити нам будуть, скажуть: певні.
Ми ж нищечком ізробимо своє.
Та ще і те: коли б сам Коваленко
Ляхам оддавсь,- пропали бариші!
Старовський
А як же ми умовимся з Ханенком?
Лясковський
Я завтра сам із Кальника піду
Вночі до їх і там з самим Ханенком
Погоджуся.
Старовський
Се до ладу... іди!
Лясковський
А мій Крутько підкручує тут добре.
Багато вже до нас прихильних є.
Старовський
Нам їх тепер ще більше буде треба:
Як Василя приборкаєм, то все
Ізробимо, а з ним, то важча справа,
Силкуймося, щоб прихилить народ.
Лясковський
Тепер же ми ходім іще на шанці,
Щоб бачено, що пильні й щирі ми.
Жилинський
А що ж, ходіть! Обійдемо та й спати.
Вдягаються й виходять. Завіса спадає.
ОДМІНА ДРУГА
Ніч. Майдан серед Калмику великий. Будинки старосвітські, вікна вузькі, покрівлі гонгові й солом'яні, високі й гострі. Ніч не місячна, але досить видко. Чути, як перегукається варта: "Вартуй! Вартуй!" - гукає з одного боку. "Вартуй!" - озивається з другого, а ще десь далі ледві чуть: "Вартуй!" Як одслонюється завіса, то на майдані порожньо. Трохи згодом чути ходу. Виходять Лясковський, Старовський та Жилинський, ідучи через майдан од Лясковського до шанців.
Лясковський
То правда є: сього Ханенка знаю.
Він так, як пес, виля своїм хвостом
Туди й сюди... Та нам дро те байдуже,-