– О’кей, я не заперечую, – пробурмотів він.
Дака злісно фиркнула і, не сказавши батькам ані слова, поспішила піти з кухні.
Сільванія ж, навпаки, мало не злетіла від радості.
– Дякуємо! Супер! Як це супер-futzi з вашого боку! – заволала вона і підстрибом помчала за ображеною сестрою.
Міхай сумно подивився їм услід. Помітивши це, Ельвіра взяла його руку в свою і ніжно стиснула.
– Ось побачиш, Дака невдовзі заспокоїться. Просто дівчинка дуже імпульсивна, вона ж – твоя донька.
Ельвіра лагідно подивилася на свого пристрасного трансільванського вампіра. А той зазирнув у її прекрасні темно-сині очі і раптом подумав, що сині картини – це, мабуть, дуже гарно.
Дивне передчуття Лудо
На цвинтарі було тихо. Влітку мешканці Біндбурга приходили сюди надвечір, щоб полити квіти на могилах своїх близьких. Але Дака і Сільванія прийшли зовсім не для того, щоб вшанувати пам’ять померлих: у них тут призначено зустріч із Геленою.
Гелена – класна подруга. По-перше, вона була просто пекельно кльовим дівчиськом. По-друге, її, як і сестер-вампірок, повсякчас тягнуло кудись, де похмуро і сумно, будь то кладовище чи занедбана фабрика. А ще вона мріяла навчитися літати.
Та по-справжньому подруг об’єднувало не це. У кожної з них були свої таємниці. Таємниця сестер полягала в тому, що вони вампірки. Таємниця Гелени – у тому, що вона погано чула і навіть носила слуховий апарат.
Гелена була щаслива ділитися з подругами секретами й місцем на улюбленій лавці біля потічка, що струмував через усе кладовище. Та поділяти кепський настрій – ото вже ні, даруйте!
– Як вони взагалі можуть мені щось заборонити? Та я просто візьму і втечу з дому на цей концерт. Нікого й запитувати не стану! – погрожувала Дака. Вона сиділа на дереві й бубоніла, немов голодний вампір. Вона й досі перебувала в напрочуд кепському гуморі.
– Ти з глузду з’їхала? – з жахом вигукнула Сільванія. Ситуація не на жарт схвилювала її. Весь цей час вона щосили намагалася розрадити Даку. Дістала десь номер коміксів про Флатча і Мітча, який Дака вже давно шукала й ніде не могла знайти. Почистила акваріум, де жив Карл-Хайнц – п’явка, яку Дака виростила на уроці мерзотознавства в їхній колишній школі. Сестра душі не чула у своєму вихованцеві, тоді як Сільванія його на дух не зносила: по-перше, він був слизький, по-друге, постійно пускав гази.
Але всі зусилля Сільванії були марні. Дака лише на повну гучність увімкнула в плеєрі пісні «Криптон Крекс» і більше не зважала на сестру, котра просто впадала коло неї.
Тепер доводилося сподіватися на Гелену, та й ця надія танула на очах. Настрій Даки впав нижче за найглибшу могилу на біндбурзькому кладовищі.
Сільванія озирнулася й помітила, що до них наближаються Лудо та Якоб. Щиро кажучи, помітила вона тільки Якоба, і їй одразу ж стало тепло на душі.
– Привіт! – крикнули хлопці.
– Уявляєте, тато привіз найсправжнісіньке шатро бедуїна! – гордо заявив Якоб. Його тато був австралійцем. Він любив подорожувати, і тому будинок Бартонів був битком набитий не тільки картинами, написаними синьою фарбою, а й дивничками з усього світу.
– Непогано! – усміхнулася Гелена.
– Супер! – погодилася з нею Сільванія. Що б Якоб не робив і не казав, вона від усього була в захваті.
На землю з дерева впала Дака.
– От чорт…
– Що це з тобою? – поцікавився Лудо.
Але Дака ніби не чула його запитання.
– Вона хоче піти на рок-концерт, а тато не пускає, – сказала Сільванія, піймавши на собі здивований погляд Лудо.
– А що за концерт? – запитав Якоб, бо любив усілякі виступи, вистави…
– «Криптон Крекс»! Найкращий вамп-рок-гурт ever3! – згорнувши навхрест руки на грудях, заявила Дака.
– Вамп-рок-гурт? – брови Якоба від здивування поповзли вгору.
– Пусте, забий! Просто «Криптон Крекс», – поквапилася втрутитися Сільванія, змусивши себе невимушено всміхнутися. Варто зауважити, це забрало чимало сил. Понад усе на світі їй зараз хотілося ляснути сестру. Стосунки з Якобом у Сільванії складалися рівно, але вона ніяк не наважувалася звіритися йому у своїй таємниці. Не так уже й просто знайти в Німеччині друзів, а хлопця – й поготів… Свого часу сестри ледь зважилися зізнатися Лудо та Гелені, що вони не зовсім звичайні дівчата. Тим довелося навіть заприсягтися, що вони дружитимуть із Дакою і Сільванією, хоч би якою страшною не виявилася їхня таємниця.