З підпиляними іклами сестри зайшли до вітальні. Дака відразу ж кинулася до підвіконня, де стояв акваріум з Карлом-Хайнцем і Карлоттою, і ніжно погладила животики годованців. У відповідь ті радісно пустили гази. Ця звичка водиться за всіма ручними вампірськими п’явками. Вони всюди залишають багато слизу і повсякчас пукають.
– Самі смердючки навколо! – буркнула Сільванія. Вона мала чудовий нюх і терпіти не могла неприємні запахи, ну, може, за винятком часникових багетів.
– Та годі тобі! Це ж так мило! – усміхнулася Дака.
– Коли так робить Франц, – мабуть. Але коли пердять ці твої слимаки – це просто огидно! – нудила Сільванія.
Франц – новий член родини Цепешів. Найсолодкіша смердючка у світі! Крихітний братик Сільванії й Даки. Маленький покруч, у жилах якого тече вампірська кров. Ще до народження він вирішив навчитися літати. Бідна Ельвіра доклала чималих зусиль, щоб приховати його маневри від інших. І це тоді, коли сама фрау Цепеш суворо заборонила членам своєї родини літати повидну. Але ще не народженому нетямі хіба щось втовкмачиш?
Натомість Ельвіра була, мабуть, єдиною вагітною жінкою, яка здавалася собі не ледачим відгодованим моржем, а феєю, котра ширяє над землею.
Щоправда, зовсім незадовго до народження Франца Ельвіра ляпнула спересердя, що почувається свинею, яку ось-ось відправлять на забій. Та вагітні жінки частенько говорять і роблять щось дивне. Отже, не варто надавати цим словам великої ваги. Утім, про це в родині Цепешів уже давно й не згадують. Варто було немовляті Францу з’явитися на світ, як усі відразу ж його шалено полюбили, а Ельвіра й поготів.
Міхай, який, якщо чесно, сподівався на ще одну доньку, через народження сина нітрохи не засмутився і так само, як колись Даці й Сільванії, радо співав Францу трансільванських колискових.
Сільванія мріяла про сестричку, яка б також любила мережива, рюші і модні журнали. Але з сестричкою цього разу не пощастило, і Сільванія залюбки няньчила братика, напувала його кров’ю з пляшечки й підгодовувала кров’янкою.
Дака була в захваті від свого крутого маленького братика. Коли він народився, вона відразу ж стала його тренеркою з льотного мистецтва. А щоб під час польотів малюк, не дай Боже, не забився, Дака подарувала йому шолом.
З усіх радісних подій, що сталися із Дакою та Сільванією в Німеччині, поява Франца стала найрадіснішою. Сестрам він був у мільйони разів дорожчий за Якоба і Мурдо разом узятих. Але любити брата і кохати хлопця – зовсім не одне й те саме. Немає на світі нічого міцнішого за кревну спорідненість, тим більше, якщо кров ця – напіввампірська. Утім, про це Дака та Сільванія ще якось нашепочуть братові на вушко, а того дня дівчата мали справу значно важливішу.
– Розберімо світлини на вампшеті[1], – запропонувала Сільванія.
Фотографії потрібні були для подарунка. Наближався перший день народження Франца, і сестри придумали оформити сімейний альбом.
– Гаразд, – погодилася Дака і флопсом перемістилася на канапу.
Сільванія присіла поруч і ввімкнула вампшет.
– Ось цю наклеїмо на обкладинку, – показала вона кивком на світлину, де було зображено всю родину. Франц мав ось-ось народитися, і це був той рідкісний момент, коли мама обома ногами стояла на землі.
– Boi, – знизала плечима Дака.
Сільванія почала гортати світлини: Франц, Гелена, Лудо, Франц…
– Ой, дивися! Франц із Якобом! Яка краса! – засюсюкала вона.
Дака пустила очі під лоба. Сестрі тільки дай пощебетати про Якоба! Що ж до Даки, то вона не любила виставляти на огляд свої почуття і про те, що по вуха закохана в Мурдо, воліла мовчати.