Громи стихли. Гроза відходила в глибину суходолу[11].
— Вся ця її дивінація — чистісіньке шарлатанство, — повторив Горицвіт, підкручуючи кілки лютні. — Ілюзорні картинки для наївних. Сила навіювання, більше нічого. Ти думав про мечі — ну то й побачив мечі. Що ти ще бачив? Похід трупів? Страшну хвилю? Скелю чудернацької форми? Себто, якої?
— Щось наче величезний ключ, — задумався відьми́н. — Або півтора геральдичних хрести…
Трубадур замислився, а потім умочив палець в пиво. І щось намалював на поверхні стола.
— Схоже на це?
— І ще як!
— А хай мене! — Горицвіт рвонув струни, привертаючи увагу всієї корчми. — Нехай мене качка копне! Ха-ха, друже Геральте! Скільки разів ти витягав мене з клопотів? Скільки разів рятував? Допомагав у скруті? І не злічити! Ну, а тепер моя черга. Можливо, що тепер ти завдяки мені повернеш собі свою славну зброю.
— Гм?
Горицвіт встав.
— Пані Літта Нейд, твоє найновіше завоювання, що їй я нижчепідписаним повертаю честь як видатній віщунці і неперевершеній ясновидиці, у своїй дивінації промовисто, ясно і безсумнівно вказала місце, мені відоме. Йдемо до Ферранта. Негайно. Завдяки своїм таємним зв’язкам, він мусить добитися для нас аудієнції. І залагодити тобі пропуск для від’їзду з міста, службовою брамою, щоб уникнути конфронтації з тими гетерами з кордегардії. Виберемося на маленьку прогулянку. Маленьку і в підсумку недалеку.
— Куди?
— Я впізнав скелю з твого видіння. Згідно зі спеціальною термінологією, вона називається карстовим останцем вивітрювання. А довколишні мешканці називають її Грифом. Характеристичний пункт, попросту дороговказ до садиби особи, яка дійсно може щось знати про твої мечі. Місце, до якого ми вибираємося, називається Равеліном. Це тобі про щось говорить?
Не саме лишень виконання, не сама тільки реміснича вправність силу меча відьми́нського визначає. Як загадкові ельфійські чи теж гномські клинки, секрет яких у млі віків згинув, так і відьми́нський меч потугою таємною є зв’язаний з рукою й чуттями відьми́на, що ним володіє,. І саме завдяки таїні магії цієї вельми проти темних сил придатним є.
Відкрию вам одну таємницю. Про відьми́нські мечі. Вся їхня таємна сила — дурня. І що така з них незрівнянна зброя, наче кращої й бути не може. Це все побрехенька, марна вигадка. Я це знаю з абсолютно достовірного джерела.
Розділ восьмий
Скелю, названу Грифом, вони розпізнали відразу ж — здалека була помітна.
Місце, куди вони прямували, знаходилося більш-менш на півдорозі між Кераком і Цидарисом, дещо на узбіччі від тракту, що сполучав обидва міста, звиваючись серед лісів і скелястих пустищ. Час, який їм зайняла мандрівка, гаяли балаканиною. Головним чином, у виконанні Горицвіта.
— Є такий поголос, — просторікував поет, — що відьми́нські мечі мають магічні властивості. Оминаючи вигадки про статеву неміч, щось в цьому та є. Ваші мечі не є звичайними мечами. Поясниш?
Геральт стримав кобилу. Рибка, знуджена довгим перебуванням у стайнях, рвалася перейти в галоп.
— Атож, поясню. Наші мечі не є звичайними мечами.
— Кажуть, — Горицвіт вдав, що не почув кпини, — що магічна сила відьми́нської зброї, згубна для почвар, з якими ви б’єтеся, полягає у сталі, з якої викуті мечі. У самій сировині, себто в руді, видобутій з метеоритів, що впали з неба. Як же це? Та ж метеорити аж ніяк не є магічними, це природне і науково пояснене явище. Звідки ж взялася ця магія?
Геральт глянув на небо, яке темніло з північного боку. Видавалося, що збирається на чергову грозу. Знову вони змокнуть.
— Якщо я добре пам’ятаю, — відповів питанням, — ти студіював всі сім вільних наук?
— А диплом здобув summa cum laude.
— В рамках астрономії як частини quadrivium, слухав лекції професора Лінденброга?
— Старого Лінденборга, прозваного Опалком[13]? — засміявся Гоиицвіт. — А звісно! Все ще наче наяву бачу, як він чухрається в зад і стукає пальцем по картах та глобусах, монотонно марудячи. Sphera Mundi, ееее, subdividitur на чотири Первісні Рівні: Рівень Землі, Рівень Води, Рівень Повітря і Рівень Вогню. Земля разом з Водою формують земну кулю, яку звідусіль, еее, оточує повітря, себто Aer. Над повітрям, ееее, розміщений Aether, Вогнисте повітря люб Вогонь. А над Вогнем — Тонкі Сидеральні Небеса, Firmamentum сферичної натури. На оному розміщені Erratica Sydera, зорі блукаючі, і Fixa Sydera, зорі непорушні…
11
Ні Корал, ні, тим паче, Геральт не могли розпізнати картину з майбутнього, але читачі другої книги відьминського циклу, безперечно, згадали один з прикінцевих епізодів «Мечу призначення» і поле першої битви за Содден. Два війська – об’єднана армія королівств Півночі та армія Нільфгаардської імперії — протистояли одна одній, чародії з обох воючих сторін були активними учасники бою, врешті перемогла Північ. Заслуга північних чародіїв у цій перемозі була величезною, але вони дорого за неї заплатили. Двадцять троє їх було, більше половини загинуло (вважалося, що 14, але насправді 13, ім’я Тріс Мерігольд потрапило до списку полеглих помилково).
Читаючи на обеліску на вершині гори імена полеглих чародіїв, Геральт знаходить там також «Літту Нейд на прізвисько Корал» і згадує про обставини їхнього знайомства й подальших стосунків.
13
Від Кошалка-Опалка, одного з персонажів популярної казки М.Конопніцької «Про краснолюдків та сирітку Марисю». Означає людину, цілковито відірвану від реальності і занурену у власні фантазії.