— Вмощуйся щонайзручніше, підганяй собі крісло, і… о, поглянь, тебе прийшли привітати. Не вставай, — сказала вона і пішла собі.
Мей поглянула у той бік, куди кивнула головою Рената, і побачила три молодих обличчя. Люди наближалися до її столу. Трохи лисуватий чоловік, років під тридцять, простягнув руку. Привітавшись, поклав на стіл важкуватий планшет.
— Привіт, Мей, мене звати Роб, я з відділу фонду заробітної плати. Знаю, ти мене дуже рада бачити. — Він усміхнувся, а потім щиро засміявся, немовби щойно наново зрозумів дотепність свого зауваження. — Добре, — вів далі, — тут уже все заповнено. Залишилося поставити підпис ось у цих трьох місцях. — Показав на екран, де блимали жовті прямокутники, чекаючи на її підпис.
Коли Мей розписалася, Роб забрав планшет і знову тепло всміхнувся.
— Дякую і ласкаво просимо на борт.
Повернувся і пішов, а його заступила дорідна жінка з бездоганною шкірою кольору жовтої міді.
— Привіт, Мей, мене звати Таша, я — нотаріус. — Простягнула широкий журнал. — Ти маєш водійські права? — Мей простягла їй права. — Гаразд. Три підписи. Не питай навіщо. І не питай чому на папері. Так вимагає закон. — Таша показала пальцем на три квадратики, і Мей у кожному поставила свій підпис.
— Дякую, — сказала Таша і подала блакитну штемпельну подушечку. — А тепер відбитки пальців біля кожного підпису. Не переймайся, чорнилом не забруднишся. Побачиш.
Мей втиснула великий палець у штемпельну подушечку, а потім приставила його до квадратиків біля підписів. На сторінці чорнило проявилося, а коли Мей подивилася на палець, він і далі був чистий.
Брови Таші вигнулися дугою, відреагувавши на захват Мей.
— Бачила? Чорнило невидиме. Залишається лише у журналі.
Саме за цим сюди і прийшла Мей. Тут усе робилося краще. Навіть чорнильні відбитки пальців були невидимі.
Таша пішла, натомість постав худорлявий чоловік у червоному светрі зі змійкою. Привітався з Мей за руку.
— Привіт, мене звати Йон. Я надіслав тобі вчора електронного листа, щоб ти прихопила свідоцтво про народження, — і склав руки, немовби для молитви.
Мей вийняла свідоцтво з сумки, і Йонині очі засяяли.
— Ти його таки принесла! — він коротко та беззвучно заплескав у долоні і показав крихітні зубки. — Геть усі спочатку забувають. Ти дивовижна. — Взяв свідоцтво і обіцяв повернути, щойно зробить копію.
А за ним уже стояв четвертий співробітник, блаженний чоловік, років під тридцять п’ять, себто значно старший за тих, кого вона сьогодні бачила.
— Привіт, Мей. Мене звати Брендон, маю честь вручити тобі новий планшет. — У руках він тримав щось блискуче, прозоре, у чорній глянсовій і гладенькій, немов із вулканічного скла, рамці.
Мей затамувала подих.
— Їх іще навіть не випустили.
Брендон широко всміхнувся.
— Вчетверо швидший за попередника. Своїм увесь тиждень натішитися не міг. Дуже крутий.
— І я такий матиму?
— Уже маєш, — сказав він. — На ньому стоїть твоє ім’я.
Повернув планшет набік, щоб показати вигравіюване повне ім’я Мей: МЕЙБЕЛІН РЕННЕР ГОЛЛАНД.
Передав планшет. Він важив десь як паперова тарілка.
— Ну що ж, маєш із собою старий планшет?
— Маю. Правда, не планшет, а ноутбук.
— Ноутбук. Отакої. Можу подивитися?
Мей показала на нього рукою:
— Тепер йому дорога у смітник.
Брендон зблід:
— У жодному разі! Хоча б на переробку віддай.
— Та я жартую, — пояснила Мей. — Хай буде у мене. Там потрібна інформація.
— Мей, ти наче вгадала! Саме за це я і візьмуся. Всю твою інформацію ми зараз перенесемо на новий планшет.
— О. Я сама це зроблю.
— Вшануй мене такою честю. Все життя вчився заради цієї хвилини.
Мей засміялася і відсунула з дороги своє крісло. Брендон став навколішки за столом і поклав новий планшет біля її ноутбука. За якісь лічені хвилини всі дані та облікові записи вже були на новому планшеті.
— Добре. Тепер та сама процедура з твоїм телефоном. Тра-та-та. — Він сягнув рукою до сумки і видобув звідти новий телефон, що на кілька кроків випереджав її власний. На його тильній панелі теж було вигравіюване її повне ім’я. Поклав обидва телефони, новий і старий, поруч на стіл і у безпровідний спосіб швидко перекинув усі дані зі старого на новий.
— Добре. Тепер усе, що мала на своєму телефоні і на жорсткому диску доступне на новому планшеті і на новому телефоні, до того ж резервні копії інформації збережено у хмарі і на наших серверах. Там твоя музика, фотографії, повідомлення, всі твої дані. Їх неможливо втратити. Ти загубиш свій планшет чи телефон, і рівно за шість хвилин усю втрачену інформацію буде відновлено і перенесено на інший. Вона тут буде і за рік, і за сто років.